28.04.2020

Консультації, лекції, тести


20.03.2020

ДОПОМОГА ДОРОСЛИХ ГІПЕРАКТИВНІЙ ДИТИНІ

БЕЗПЕКА ДИТИНИ


Ігри, вправи, що спрямовані на розвиток та набуття соціального досвіду дітей

середнього та старшого дошкільного віку

Вправа "Вітання"

Мета: розвивати почуття єдності; позбутися напруження.

Діти стають у коло. Ведучий учить дітей правильно вітатися: «Подивіться будь-ласка, на свого сусіда, посміхніться йому, вклоніться і скажіть: «Вітаю», а зараз зробіть те саме із сусідом із другого боку».

Існує ще один вид вітання — невербальне (тактильне). Діти стають у коло, ведучий пропонує торкнутися плечем сусіда з одного боку, а потім — з другого; те саме можна зробити носиками, долоньками.

Вправа «Луна»

Мета: розвивати увагу одне до одного; створити можливості кожній дитині для того, щоб почуватися в центрі уваги.

Діти стають у коло. Ведучий каже: «Той, хто сидить праворуч мене, називає своє ім’я і приплескує долоньками, ось так: “Ка-тя” (по складах), а ми дружно, як луна, повторюємо за ним». Потім по колу всі по черзі називають своє ім’я.

Вправа «Посмішка по колу»

Мета: розвивати почуття доброзичливості, увагу одне до одного.

Діти стають у коло. Ведучий пропонує дітям передати уявну посмішку з рук у руки по колу, посміхаючись одне одному і промовляючи до свого сусіда що-небудь приємне і хороше.

Вправа «Добре серце»

Мета: розвивати навички спілкування, групової взаємодії.

Ведучий розташовує дітей у формі уявного серця, пропонує дітям по черзі передавати мотузок або клубок ниток, говорячи при цьому компліменти одне одному. Під час гри з’єднується мотузок, який кладеться на підлогу. Ведучий пропонує поглянути на фігуру і відповісти, що вона їм нагадує, що вони відчувають.

Гра «Плутанина»

Гра для кількох дітей. Вони стають у коло, заплющують очі і, витягнувши вперед руки, сходяться у центрі. Правою рукою кожна дитина бере за руку будь-яку іншу дитину, ліва рука залишається для того, щоб за неї хтось узявся. Після цього всі розплющують очі. Дорослий допомагає дітям у тому, щоб за одну руку взялася тільки одна дитина. Таким чином, утворюється плутанина.

Завдання для дітей: розплутати, не відпускаючи рук.

У цій грі добре використовувати веселу, бадьору музику.

Гра «ведмедики»

Дитина перетворилася на маленьке «ведмежа». Воно лежить у барлозі. «Подув» холодний вітер і «потрапив» у барліг. «Ведмежа» замерзло. Воно зіщулилося у маленький клубочок — гріється. Стало спекотно, «ведмежа» випросталося й загарчало.

Дорослий розповідає дитині про «ведмежа», а та зображує його рухи. Вправа розрахована на розслаблення м’язів.

Гра «Насос і м’яч»

Гра може проводитися у групі та індивідуально. Один з учасників (можливо, дорослий) стає «насосом», решта — «м’ячами». Спочатку «м’ячі» стоять, розслаблені, на напівзігнутих ногах. Корпус нахилений уперед, голова похилена. Коли «насос» починає надувати «м’ячі», супроводжуючи свої дії звуком, діти починають розпрямлятися, надуваючи щоки і підводячи руки. «М’ячі» надуті. Ведучий витягає шланг насоса з «м’ячів». Діти з силою відтворюють звук [ш-ш-ш-ш], повертаючись у вихідне положення. «Насосом» може бути й дитина.

Бажано, щоб під час проведення цих ігор і вправ у кімнаті звучала неголосна музика. Важливо, щоб настрій музики збігався з характером вправ. Музичний супровід сприяє створенню і підтриманню емоційного фону. Рекомендується навчити дітей простих навичок м’язового розслаблення для набуття ними досвіду спілкування із власним тілом.

Бесіда «Як можна спілкуватися без слів»

Обговоріть із дитиною, за допомогою яких засобів вона може спілкуватися з іншими людьми. Напевне, вона відразу назве мовлення. Запитайте її, як можна без слів порозумітися з людиною, як за допомогою жесту, міміки передати свій емоційний стан. Чи можна довідатися, про що думав, як почувався письменник, художник чи композитор, читаючи, розглядаючи чи слухаючи їхні твори. Спробуйте відгадати настрій автора, читаючи якусь книгу або слухаючи музику.

Гра «Іноземець»

До вас на гостину приїхав іноземець, який не знає української мови, а ви не знаєте тієї мови, якою розмовляє він. Запропонуйте дитині поспілкуватися з ним, показати йому свою кімнату, свої іграшки, запросити пообідати, звісно, усе це без слів.

Гра «Зобразити казку»

Грають дві команди (або двоє дітей). Одна команда намагається зобразити без слів якусь відому казку або мультфільм. Друга команда повинна здогадатися, яка це казка і хто кого зображує. Завдання можна ускладнити тим, що за допомогою міміки і пантоміміки зображувати не тільки героїв, але й речі, які їм належать.

У цій грі важливо спочатку домовитися про спільне демонстрування казки, а потім уже координувати свої дії одне з одним без слів.

Гра «Зіпсований телефон»

Це мовленнєва гра для кількох учасників. Діти сідають в одну лінію. Перша дитина задумує слова.

Завдання: передати «ланцюжком» це слово якомога швидше, говорячи пошепки на вухо одне одному. Наприкінці гри перший і останній учасники проголошують перший варіант слова і те, що почув останній. Діти порівнюють, наскільки змінився зміст слова. Можна простежити ті зміни, що відбувалися під час передачі слова. Для цього кожна дитина повідомляє, що їй почулося.

Ця гра спрямована на розуміння важливості правильного грамотного мовлення для спілкування із співбесідником.

Гра «Піктограми»

а) Для цієї гри необхідно виготовити набір карт-піктограм. Піктограми — це зображення облич людей у різному емоційному стані. Вам знадобиться два набори карток — один цілий, другий — нарізаний.

Дітям пропонується набір шаблонів, вони розпізнають настрій (емоції), даючи найменування кожній піктограмі (визначають, яка людина: весела чи смутна, сердита чи добра, щаслива або збентежена). Потім пропонується інший такий самий набір, тільки розрізані шаблони перемішуються між собою. Дітям пропонується допомогти людям, знайти й зібрати їхні фотографії.

б) Після визначення настрою кожної піктограми діти об’єднуються у пари. Кожен учасник має свій набір піктограм. Один учасник бере піктограму і, не показуючи її іншому, називає настрій, який на ній зображено. Другий повинен знайти картинку, задуману його партнером. Після цього дві вибрані картинки порівнюються. Якщо картки не збігаються, то можна попросити дітей пояснити, чому вони обрали ту чи іншу піктограму для визначення настрою.

Ця гра спрямована на тренування вміння розпізнавати емоційний стан за мімікою.

Гра «Мімічна гімнастика»

Дитині пропонується виконати низку вправ для мімічних м’язів обличчя. Наморщити лоба, підняти брови (подив). Розслабитися. Зберегти лоба гладеньким протягом однієї хвилини. Звести брови, насупити (сердитий). Розслабитися. Повністю розслабити брови, «закотити» очі («а мені все одно» — байдужість). Розширити очі, рот відкритий, руки стиснуті у кулаки, все тіло напружене (страх, жах).

Розслабитися. Розслабити ніздрі, зморщити носа (бридко, ніби вдихнув неприємний запах). Розслабитися. Стиснути губи, примружити очі (презирливість). Розслабитися. Усміхнутися, підморгнути (весело, он я який!).

мета гри: вивчати міміку обличчя і пов’язаний із ним емоційний стан людини; тренувати виразну міміку.

Гра «Чарівний мішок»

Перед цією грою необхідно обговорити з дитиною, який вона має настрій, що відчуває, можливо, вона ображена на когось тощо. Потім дитині пропонується скласти у «чарівний» мішок усі негативні емоції: злість, образу, сум тощо. Цей мішок з усім поганим, що в ньому є, викидається. Можна запропонувати викинути його самій дитині. Добре, якщо дорослий також складе до нього і власні негативні емоції.

Можна використовувати ще один «чарівний» мішок, з якого дитина може взяти собі ті позитивні емоції, які вона бажає.

Гра спрямована на усвідомлення свого емоційного стану і звільнення від негативних емоцій.

Гра «Малюємо емоції пальцями»

Дитині пропонується намалювати свої емоції пальцями. Для цього необхідно використати скляночки з гуашевою фарбою. Можна намалювати свій настрій за допомогою пальців.

Гра спрямована на передання свого емоційного стану. У цьому випадку не важливо, чи буде сюжетним малюнок. Можливо, дитина просто намалює якісь плями. Надайте їй можливість спробувати самовиразитися, відтворити свої емоції на аркуші паперу.

Гра «Музика емоцій»

Прослухавши музичний уривок, діти описують настрій музики за шкалою: весела — сумна, задоволена — сердита, смілива — боягузлива, святкова — буденна, задушевна — відчужена, бадьора — утомлена, спокійна — схвильована, повільна — швидка, тепла — холодна, ясна — похмура.

Ця вправа сприяє не лише розвитку розуміння передачі емоційного стану, а й розвитку образного мислення.

Гра «Малюємо настрій музики»

Після прослуховування і обговорення характеру і настрою музики можна запропонувати дітям намалювати її. Це сприяє формуванню вміння висловлювати свої почуття, враження через колір, малюнок. Перед малюванням обумовлюється, яка фарба (колір) відповідає якому настрою.

Бесіда «Способи поширення настрою»

Обговоріть із дитиною, як можна самій собі поліпшити настрій. Намагайтеся придумати якомога більше таких способів (усміхнутися собі в дзеркалі, спробувати розсміятися, згадати про щось хороше, зробити добру справу іншому, намалювати собі картинку тощо).

Перед тим, як розпочати використовувати ігри, що описані в цьому розділі, необхідно провести з дитиною невелику бесіду про те, які вона знає емоційні настрої. Дитина повинна пригадати ситуацію, в якій вона відчувала ту чи іншу емоцію, чим був спричинений такий стан, що вона при цьому відчувала. Можна обговорити зовнішні прояви кожного емоційного стану. Запитайте дитину, як вона розуміє слова «емоції», «почуття», коли вони виникають.

Гра «Хто я?»

Діти по черзі намагаються назвати якомога більше відповідей на запитання «Хто я?» З метою опису себе використовуються характеристики, риси, інтереси й почуття, і кожне речення починається із займенника «Я». Наприклад: «Я — дівчинка», «Я — людина, яка займається спортом», «Я — хороша людина» тощо. Дорослий стежить за тим, щоб діти не повторювали те, що говорили попередні діти, а описували саме себе.

Ця гра дає дітям можливість поглянути на себе ніби з різних боків, розширити уявлення про себе.

Гра «Склади оповідання»

Дитині пропонується скласти оповідання на тему, яку може запропонувати дорослий, або на тему, яку дитина обере сама. Теми можуть бути такими: «Я люблю, коли...», «Мене турбує...», «Коли я злий...», «Коли мені погано...», «Коли мене ображають...», «Чого я не можу...», «Я боюся...».

Важливо, щоб дитина давала не лаконічну, а повну, розгорнуту відповідь. Потім ці оповідання можна програти, причому, у голов ній ролі має бути сам оповідач. Разом із дітьми можна придумати шляхи виходу з цих ситуацій і також програти їх.

Гра «Склади оповідання»

Дорослий звертається до дитини: «Давай-но сядемо зручніше, розслабимося і заплющимо очі. Послухаємо, що відбувається навколо і всередині тебе. Уважно прислухайся до своїх відчуттів... Що ти зараз відчуваєш, чого хочеш? Що ти почув?» Дитина ділиться своїми враженнями.

Ця вправа розвиває концентрацію уваги, сприяє зверненню уваги на себе, на свої відчуття.

Гра «Зоопарк»

Діти перетворюються на тварин, на тих, на кого забажають самі. Спочатку всі сидять за стільцями («у клітках»). Кожна дитина зображує свою тварину, решта дітей відгадують, кого вона зображує. Після того, як усіх «упізнали», «клітки» відчиняються і «звірі» виходять на свободу: стрибають, бігають, кричать, гарчать.

Вправа «Країна плям»

Ця вправа може бути як індивідуальною, так і груповою. Перед дітьми кладеться великий аркуш паперу, на якому вони повинні намалювати плями: різнокольорові, будь-якого розміру і форми. Потім дітям пропонується спробувати роздивитися в плямах якусь картинку, вигадати казку про побачене.

Вправа «Малюємо себе»

Дитині пропонується кольоровими олівцями намалювати себе зараз і в минулому. Обговоріть із нею деталі малюнка, чим вони різняться. Запитайте дитину, що їй подобається і не подобається в собі.

Ця вправа спрямована на усвідомлення себе як індивідуальності, усвідомлення різних сторін свого характеру. Це корисно для визначення того, що змінилося в дитині порівняно з минулим, і що ще хотілося б змінити.

Вправа «Країна Х» (колективний малюнок)

Ця вправа передбачає спільне малювання дітей на великому аркуші паперу. Дітям пропонується разом вигадати свою країну, дати їй назву і намалювати. Кожна дитина малює на спільній картині те, що хоче. Дорослий також може брати участь у спільному малюванні.

Ця вправа дає можливість кожній дитині брати участь у спільній діяльності, допомагає побачити, яке місце займає дитина у групі. Вона також допоможе закріпити наочно ті знання, які дитина здобуває у школі на заняттях або в дитячому садку.

Цикл бесід «Кого ми називаємо добрим (чесним, увічливим тощо)»

Із дітьми обговорюються деякі людські якості, що сприяють ефективному спілкуванню. Разом із дітьми виробляються правила того, як розвинути у собі ці якості.

а)  Доброта.

Правила доброти:

•  допомагати слабким, маленьким, хворим, старим, тим, хто потрапив у біду;

•  пробачити помилки іншим;

•  не бути жадібним;

•  не заздрити;

•  жаліти інших.

б)  Чесність.

Із дітьми обговорюються такі теми: «Чи важко бути чесним?», «Як дотримати свого слова?» тощо. Правила чесності:

•  сказав — зроби;

•  не впевнений — не обіцяй;

•  помилився — визнай;

•  забув — попроси пробачення;

•  говори те, що думаєш;

•  не можеш сказати правду — поясни, чому;

•  не видавай чужу таємницю.

в)  Увічливість.

Правила ввічливості:

•  увічливість — уміння поводитися так, щоб іншим було приємно з тобою;

•  будь завжди привітний: вітайся під час зустрічі, дякуй за допомогу, відходячи — попрощайся;

•  не примушуй за тебе хвилюватися; ідеш — скажи, куди йдеш, о котрій годині повернешся;

•  не капризуй, не вередуй. Твоє капризування може зіпсувати настрій іншим.

Зміст бесід можна закріплювати в сюжетно-рольових іграх («Школа», «Дочки-матері», «Лікарня» тощо). Обговоріть, які складнощі виникали під час ігор, із порушенням яких правил вони були пов’язані.

Вправа «Поводир»

Вправа виконується у парах. Спочатку ведучий водить веденого з пов’язкою на очах, керуючи ним і відповідаючи за його безпеку. Потім діти міняються ролями.

Ця вправа розвиває почуття відповідальності за іншу людину, довіри одне до одного.

Програвання ситуацій

Для дітей буде цікаво й корисно розігрувати різні ситуації. Це можуть бути ситуації з реального життя, наприклад, конфлікт, що виник у грі, або запропоновані дорослим ситуації, але також наближені до реальних, наприклад: «Ти посварився з другом, а тепер хочеш помиритися», «Ти приніс до дитячого садка апельсин, а твій друг сьогодні не має нічого смачненького»; «Ти завітав на дитяче свято, де нікого не знаєш. Познайомся з дітьми» тощо.

Вправи та ігри, що описані у цьому розділі, сприяють розвитку згуртованості групи, організації спільних дій. Вони також розвивають почуття спільності та сприяють встановленню у групі атмосфери довіри і безпеки, формують уважне та дбайливе ставлення одне до одного. Слід відзначити, що діти самі формулюють ті правила, що допоможуть їм ефективно спілкуватися (дружби, ввічливості тощо). Поступово під час рольових ігор можна розпочати використовувати такі прийоми:

•  створення обстановки, що відповідає грі;

•  обмін ролями (діти під час гри обмінюються ролями, що дає можливість пристати на думку іншого, відчути його переживання);

•  дзеркало (після гри діти намагаються якомога точніше зобразити позу, звички, типові вирази обличчя тієї чи іншої дитини).

У грі необхідно звернути увагу на взаємодію дітей, а також на

можливі причини виникнення тих чи інших проявів.