КРАЩА ШКОЛА, КРАЩИЙ ВЧИТЕЛЬ - ДЛЯ КРАЩОЇ ДИТИНИ

Ще кілька років років тому у батьків, які обирали школу для своєї дитини, не вини­кало жодних проблем. На запитання: «Яку школу обрати?» — більшість бать­ків відповідали: «Ту, що розташована ближче до дому». Звісно, у цьому не було нічого поганого. Адже дуже часто ту саму школу відвідували і мама, і тато. А це означало, що вони знали вчителів, а вчителі із задоволенням навчали дітей своїх колишніх випускників.

Частина перша

Краща школа для кращої дитини

Як зробити правильний вибір і не помилитися.

Школа у дворі дозволяє не витрачати дорогоцінний час на дорогу. Минули уроки, і вже через 10-15 хвилин дитина може опинитися вдома, відпочити й зайнятися виконанням домашніх завдань.

У наш час батьки першокласника здебільшого не розглядають варіант «школа у дворі», а намагаються обрати для своєї дитини найкращу школу. Звісно, не йдеться про те, що всі районні школи стали раптом поганими, а вчителі в них — непрофесійними. Але ра­зом зі змінами, що відбулися в нашому житті, змінили­ся й батьки, їхні запити й очікування від школи, їхні ви­моги до навчального процесу. Усе частіше мами й та­ти переводять дітей з однієї школи в іншу в пошуках кращих фахівців і програм. Але сьогодні, коли багато шкіл почали називатися ліцеями, гімназіями, школами з поглибленим вивчанням окремих предметів, батьки губляться, обираючи для дитини навчальний заклад.

Отже, спробуємо розібратися в сучасній ситуа­ції та намагатимемося допомогти батькам зро­бити правильний вибір.

Ліцеї — це назва деяких середніх загальноосвіт­ніх і професійних навчальних закладів у країнах СНД, що працюють за власними навчальни­ми програмами.

Такі школи також можуть називатися ав­торськими.

Гімназії — таку назву з кінця 80-х років XX ст. у країнах колишнього СНД отримали деякі школи з поглибленим вивчанням низ­ки предметів.

Школи з поглибленим вивчанням окремих предметів

Іноді школи з поглибленим вивчанням окре­мих предметів називаються гімназіями, напри­клад «Школа з поглибленим вивченням мате­матики». Фізматшколи, як їх називали раніше, і сьогодні дуже популярні. Саме в цих школах готують кадри для «відпливу умів», адже ні для кого не секрет що випускники математичних факультетів легко знахо­дять собі роботу за кордоном. Вступ до таких шкіл відбу­вається зазвичай не в початковій школі, а з п'ятого кла­су. Рівень підготовки в математичних школах дає мож­ливість здати іспити до вищого навчального закладу без проблем за тими дисциплінами, що є базовими в цій школі.

Хіміко - біологічні та гуманітарні школи дають ту саму можливість поглибитися у вивчення окремих предметів.

Економічні та юридичні школи — явище відносно но­ве й модне, однак дітей часто навантажують дисциплі­нами, які ще не зрозумілі їм.

Мовні школи

Як правило, це звичайні школи, у яких, однак, біль­ше навчального часу приділяється вивченню однієї або декількох мов. І якщо раніше навчатися в англійській (французькій або німецькій) школі було просто престижно, то тепер без знання іноземної мови на високооплачувану роботу влаштуватися просто неможливо.

У кожному великому або маленькому місті обов'яз­ково знайдеться хоча б кілька таких шкіл, що обіцяють «вільний розмовний англійський», «стажування в Англії» і викладачів — «носіїв мови». На що ж слід звернути ува­гу батькам, якщо вони вирішили віддати дитину до шко­ли з «англійським ухилом»?

Звернути увагу необхідно насамперед на таке:

  • програми й підручники, за якими відбувається на­вчання;
  • рівень педагогічного складу (з'ясувати зовсім не складно, як видасться на перший погляд. Якщо виклада­чі високого рівня, то їх обов'язково знають у місті, адже їхня реклама — це учні);
  • міжнародні контакти школи (обираючи мовну шко­лу, краще віддавати перевагу школам із напрацьовани­ми зв'язками зі школами за кордоном. Тоді у вашої дитини напевне з'явиться можливість поїхати стажувати­ся за кордон);
  • відгуки учнів і батьків, які ви зможете почути особис­то, якщо залишатиметеся якийсь час у коридорах шко­ли або зайдете на будь-який міський форум. Адже час­то батьки й діти обговорюють навчальні проблеми са­ме онлайн.

Школи художньо-естетичної спрямованості

Балетні, художні, хореографічні школи завжди мали велику популярність серед батьків. Адже мамам і татам властиво бачити у своїх дітях видатних художників, бале­рин або скульпторів.

Іноді батьки віддають свою дитину в подібну школу, маючи за мету паралельно з навчанням ще й творчо розвивати дитину.

Часто в таких школах досить непогано виклада­ють спеціальні дисципліни й дисципліни гуманітарної спрямованості, у той час, як точні й природничі нау­ки через перевантаженість розкладу вивчаються дуже поверхово.

Школи при вищих навчальних закладах

Ці школи обирають батьки, які турбуються через вступ дитини до вищого навчального закладу, навіть як­що цей вступ має відбутися тільки через 10 або більше років. Шкіл, у яких існують якісь взаємини хоча б з од­ним із вищим навчальних закладів, сьогодні чимало. Од­нак домовленостей, що існували раніше, про вступ на пільгових умовах сьогодні практично немає.

Але безперечною перевагою є те, що учні шкіл при вищих навчальних закладах можуть користуватися біб­ліотекою цього закладу, гарними лабораторіями. Нерід­ко в такій школі викладають фахівці із цього закладу, що дозволяє дітям непогано вивчити предмет і познайоми­тися з наукою значно раніше, ніж їхні однолітки.

Приватні школи

«Приватні школи» — це «платні школи». Вартість на­вчання в таких закладах по Україні може дуже різнитися і бути доступною далеко не всім батькам. Державних шкіл значно більше, ніж приватних, це цілком поясню­ється тим, що тільки деякі батьки спроможні постійно сплачувати за навчання дитини.

Перевагою приватних шкіл є невелика кількість ді­тей у класах. Крім того, практично весь день діти мо­жуть проводити в школі. Після уроків вони обідають, гуляють, займаються спортом, їздять на екскурсії, вико­нують домашні завдання й тільки після шостої-сьомої години вечора повертаються додому. Недоліком таких шкіл є далеке розташування від дому. Здебільшого вони розташовані дуже далеко. Крім того, у деяких приватних школах існує «загравання» з дітьми через острах втрати­ти «клієнта». Учителі можуть завищувати оцінки, заплю­щуючи очі на погану поведінку учнів.

Якщо ви вирішили віддати перевагу приватній школі, то намагайтеся дізнатися якомога більше про неї. Кра­ще, якщо це буде школа, у якій навчається не менше ніж 200 учнів. А якщо ні, то класи можуть виявитися за­надто малими (що неправильно з точки зору соціально­го оточення дитини).

Шукайте школу з традиціями, досвідченим педагогіч­ним складом і обов'язково зверніть увагу на те, як скла­дається життя у випускників цього навчального закладу.

Школа - пансіон

Така школа припускає проживання дитини на терито­рії школи, при цьому школа може розташовуватися як у місті, так і за містом, або взагалі в іншому місті або країні. Такі школи існують на кошти, які батьки спла­чують за навчання дітей, а також на гроші меценатів. Школа-пансіон, як правило, пропонує індивідуальний підхід до кожної дитині й поглиблене вивчення тих пред­метів, які обирають батьки або дитина.

Іноді таку школу обирають батьки «важких» дітей. Ло­гіка проста: у школі-пансіоні є дорослі, які постійно сте­жать за дітьми, можуть коригувати їхню поведінку. У дитини залишається менше «міських» спокус, та й уся обстановка школи налаштовує на навчання. Школи Англії й Швейцарії із задоволенням приймають дітей із країн СНД і здебільшого перевиховують «важких»

дітей. А от в Україні таких шкіл поки що обмаль, а вартість навчання в них майже дорівнює закордонним.

Частина друга

Уся справа у вчителеві

У початковій школі важливо не те, яка школа. Важливіше те, яким буде вчитель. І це дійсно так. Адже навіть у найкращій школі може працювати вчитель, який кричить на дітей або ставиться до своєї роботи поверхово.

Але обрати школу — це тільки половина справи або навіть її четверта частина. Тому що найголовніше — це обрати вчителя. Адже найближчі чотири роки дитина не просто відвідуватиме школу. Вона спілкуватиметься з тією людиною, яка ста­не для неї однією із найголовніших людей у житті. Адже недарма ми, дорослі, уже давно подорослішавши і на­віть маючи власних дітей, усе ще пам'ятаємо свою пер­шу вчительку. І дуже добре, якщо ці спогади гарні й до­брі. А якщо ні? Якщо хтось із нас згадує роздратовану «училку», яка була постійно чимось невдоволена й на­зивала дітей тільки на прізвище? Якщо образ улюбле­ної першої вчительки більше схожий на образ Баби - Яги?

Сьогодні, коли вже немає необхідності віддавати дитину тільки в школу за місцем проживання, батьки просто зобов'язані серйозно поставитися до вибору першої вчительки для своєї дитини.

Як це робиться?

  • По-перше, робити вибір потрібно не в серпні, а як мінімум, у лютому-березні. Так ви зможете спокійно дізнатися про педагога, відвідати уроки, поспілкуватися
    з батьками, діти яких уже відучилися в класі в цієї вчительки.
  • Відвідайте уроки того вчителя, яко­го ви вирішили обрати. На що потріб­но звертати увагу на уроках? У пер­шу чергу на взаємини дітей і вчителя.

Якщо діти бояться педагога, соромлять­ся відповідати, якщо ви відчуваєте, що за чотири роки в них не склалися довірчі взаємини, отже, учитель не може або не вміє будувати з ді­тьми гармонійних взаємин. Зверніть також ува­гу на те, наскільки доступно вчитель викладає на­вчальний матеріал. Він повинен бути зрозумілим і дітям, і вам, сторонньому слухачеві.

  • Спілкуючись із батьками дітей, які навчаються в класі обраного вами вчителя, поцікавтеся: чи по­добається їхнім дітям відвідувати школу? Які ціка­ві події відбулися за час навчання в класі? Як вони можуть охарактеризувати вчителя? Які його позитивні якості можуть на­звати? Як правило, батьки щиро ді­ляться своїми враженнями.
  • Поговоріть із дітьми. Не варто ставити прямі запитання: «Чи по­добається тобі твоя вчителька?» або: «Чи часто сердиться Марія Іванівна?». Поцікавтеся, які цікаві події відбуваються у класі, чи дружать діти між собою, який урок у дитини є найулюбленішим, чи нудьгує вона на якихось уроках.
  • Поспілкуйтеся із самою вчителькою, послухайте, що вона вам розповість. Не соромтеся ставити більше питань. До речі, важливо знати й про особисте життя вчительки, адже відомо, що хатні проблеми завжди накладають сильний відбиток на роботу і взаєми­ни з дітьми. Запитайте, який предмет їй самій найбільше подобається викладати, чим вона захоплю­ється у вільний від роботи час, чому обрала свою про­фесію.

Завдяки такій «слідчій» роботі у вас обов'язково скла­деться цілісна картина, і ви зможете оцінити, чи підхо­дить цей учитель саме вашій дитині.

Як же зробити правильний вибір і не припустити­ся помилки? Саме тут від батьків потрібне буде і зна­ння психології, й інтуїція, і основи фізіогноміки, а також вправність справжнього детектива. Тому що їм потрібно зібрати інформацію і старанно її проаналізувати.

Отже, визначимося, які ж бувають учителі? Напри­клад, от такі.

Учитель із «великим досвідом»

Багато батьків намагаються обрати для своєї дитини вчительку з великим
стажем. Логіка їхня дуже проста: якщо вона довго працює, отже, у неї багато досвіду, випустила вже не один, клас. Напевне, що не помилишся. Усе
це найчастіше буває справедливо, за винятком тих випадків, коли вчитель
занадто байдуже ставиться до своєї роботи. Тому, обираючи для дитини досвідченого вчителя, обов'язково з'ясуйте, наскільки з душею й інтересом
ставиться він до своєї справи й до дітей.

«Занадто молодий» учитель

Таких батьки побоюються. Уважають, що молоді педагоги нездатні утримати увагу класу, якісно викласти матеріал і взагалі навчити дітей чого-небудь путнього. Однак, не варто забувати про те, що саме молодим учителям удається найкраще встановлювати взаємини з маленькими дітьми. Такі педагоги активні, прагнуть навчитися чогось нового, тому дітям із ними дуже цікаво. Отже, недосвідченість компенсується бажанням працювати й добрим ставленням до дітей.

Зразково - показовий учитель

Практично в кожній школі є вчителі, яких адміністра­ція демонструє під час усіляких перевірок, семінарів і педагогічних зльотів. А оскільки для того, щоб проде­монструвати свою педагогічну майстерність, учителеві все-таки потрібні діти, то приготуйтеся до того, що ва­ша дитина повинна буде увесь час перебувати в ситуації «відкритого уроку». Заспокоювати себе тим, що «пога­них» учителів не показують, буде неправильно. Учитель, можливо, і не поганий, але думатиме він насамперед про те, як не осоромитися, а не про те, як почуваєть­ся дитина.

Занадто вимогливий учитель

— Чудово! Саме така вчителька нашому шибеникові й потрібна! — радісно вигукують батьки, дізнаючись, що потрапили в клас до найвимогливішого вчителя в пара­лелі. Але давайте поміркуємо, для чого ми приводимо свою дитину до школи? Звісно, для того, щоб навчатися, і із цим ніхто не сперечатиметься.

Але психологи підрахували, що кількість дітей, які не бажають навчатися, у класах, де вчителі занадто вимо­гливі, є значно вищою, ніж у класах, де вчителі не дуже суворі. Тобто вимогливий учитель може сформувати не­гативне ставлення до навчання в дитини. Тому зважте всі за й проти, зупинившись на кандидатурі вимогливо­го вчителя.

Особливо не рекомендується віддавати в «найсуворіші руки» гіперактивних дітей. Спочатку їх, звісно, «прибе­руть до рук», але рано чи пізно «джин» усе-таки вирветь­ся із пляшки.

Добрий учитель

Деякі батьки, діти яких є занадто тривожними, погано адаптуються до нової обстановки, навпаки, намагають­ся зупинити свій вибір на добрих учителях. Вони розмір­ковують приблизно так: щоб дитина виявляла бажання ходити до школи і їй там було добре, потрібно знайти доброго і лагідного вчителя. І вони мають рацію. Проте потрібно розуміти, що м'якість і доброта вчителя не по­винні означати те, що вчитель має бути не професіона­лом, менш вимогливим, що він не вміє обмежувати ді­тей, що особливо важливо для першокласників.

Так що ж, скажете ви, і так погано, і так недобре... Доброго не можна, занадто вимогливого теж не можна. Якого ж можна?

Спробуємо сформулювати сім ознак гарного вчителя.

  • Не кричить на дітей, але й не підлещується до них, спілкується спокійно, емоційно й тепло.
  • Добре знає програму й може донести її до дітей.
  • Багато й охоче спілкується з батьками, із задово­ленням відповідає на їхні запитання, радиться, якщо в самої виникають питання з приводу дитини.
  • Не критикує дітей, а навпаки, хвалить і підтримує їх.
  • Постійно вигадує щось нове.
  • Не залишає поза увагою конфліктних ситуацій між дітьми, не приймає сторону однієї дитини, намагається розібратися в кожній ситуації до кінця.
  • Не скаржиться на дітей, не пише нескінчен­них зауважень в щоденнику, намагається самостійно розв'язати проблеми, що виникають.
  • Не скаржиться на дітей, не пише нескінчен­них зауважень в щоденнику, намагається самостійно розв'язати проблеми, що виникають.

Дитина - теж людина!

А ще дуже важливо, щоб учитель сподобався вашій дитині. Тому знайомити їх потрібно, звісно, не першого вересня, а значно раніше. І якщо ви бачите, що дитині вчителька не сподобалася, розпитайте її, намагаючись з'ясувати, що саме її бентежить. Наші діти — це надзви­чайно чуйні істоти, іноді вони розуміють значно більше, ніж дорослі, тому не зневажайте дитячою думкою у цьо­му важливому питанні. Не слід думати, що «звикне й за­спокоїться». А якщо не звикне? Познайомте дитину з де­кількома вчителями й надайте їй можливість прийняти рішення.

А ще важливо, щоб педагогічна позиція вчителя збі­галася з педагогічною позицією вашої родини. Адже від цього залежить здоров'я вашої дитини. Адже якщо вчи­телька говорить одне, а батьки — зовсім протилежне, у голові у дитини виникає конфлікт. Адже значущі для неї дорослі вимагають від неї зовсім різних речей.

Шановні мами й тати! Ви маєте зробити серйозний вибір школи й учителя. Не варто шкодувати свого віль­ного часу й сил сьогодні. Це дозволить вам уникнути безлічі проблем у майбутньому.