Завiтала! Прийшла! Довгождана вимрiяна срiбляста зима нарештi завiтала до нас. I там, де ти пройшла,  лягло на дерева, на землю, на почорнiлi кущi пухнасте срiбло.

Доброго ранку, чарiвна зимова казко!

Дерева в садку стояли "по колiна в снiгу”, надiвши на себе бiлi кожухи, вгинаючи пiд срiбним хутром "охололi плечi”.

Все  запорошено безлiччю снiжинок, i ще нiхто не пройшов по тих килимах. Тiльки пустотливий вітер збиває з гiлочок срiбний пил.

Незвичайний зимовий пейзаж, голубі, блакитні вiдтiнки. Щось незвичайне i потаємне є в чарах природи. Краса зими виткана не з буйного зеленого листу, не з осiннiх щедрот дозрiвання. Нi! Вона створена з води, що перетворилась на чарiвнi снiжинки, якi пiд сонцем заграли холодним кришталем.

Зима! Це - диво!