ЯК ПІДГОТУВАТИ ДИТИНУ ДО ДИТЯЧОГО САДОЧКА.
Заздалегідь починайте говорити з дитиною про дитячий садок, звертаю-чи особливу увагу на позитивні сторони.
Потрібно говорити про майбутні відвідини дитячого садку як про радісну подію, ні в якому разі не як про покарання ("ось підеш в садок, там не дивитимуться, що ти кашу не їси - змусять..." Описуйте, як барвисто буде на ранках, які цікаві заняття (малювання фарбами, ліплення, фізкультура і так далі), що в групі у кожної  дитини є своє ліжко, стільчик, що діти разом їдять, сплять, грають, гуляють на вулиці. Якщо у Вас є теплі спогади про своє  дитинство, поділіться ними з дитиною. Не лякайте малюка вихователем - налаштовуйте дитину (і себе) на добро, увагу, розуміння.                                                                                                         
 Дитина має бути готова до розлуки з Вами.
З'ясуєте, наскільки важко дитині залишатися без Вас. Аби дитина безболісно переносила розлуку з батьками, вона повинна зростати в дружній, гостинній сім'ї, в будинку - гості, родичі, маля "виходить в світ" - спілкується з іншими дітьми у присутності мами. Сім'я, яка веде замкнутий спосіб життя, не вчить дитину контактувати з незнайомими людьми - маля сильно переживатиме із-за розлуки з батьками. Добре, коли у мами є можливість ненадовго залишати малюка на когось з сім'ї (папа, бабуся). Якщо малюк гостро реагує на розставання з батьками, до садка він не доріс. Ознаки готовності до недовгочасної розлуки: дитина може залишатися без батьків із знайомими дорослими, легко зав'язує знайомства, виявляє цікавість до дітей, яких бачить вперше.
 Необхідно, аби маля було відкрите для спілкування з однолітками.
 Аби в товаристві своїх ровесників дитя відчувало себе добре, потрібно ще до початку відвідин дитячого садку сприяти його спілкуванню з іншими дітьми. Якщо в найближчому оточенні немає однолітків, водіть дитину туди, де є багато дітей. Важливо пояснювати дитині поведінку і відчуття інших дітей (наприклад, дитя говорить, що його новий знайомий - жаднюга, дорослий може пояснити, що це дитя ще не навчилося грати з іншими дітьми, йому складно віддати свою іграшку незнайомій дитині, йому, напевно, сумно, можливо, у нього поганий настрій, а ми можемо допомогти, розвеселити).
 Важливо знати і враховувати - екстраверт або інтроверт Ваша дитина.
 Важливо знати про особливості характеру дитини і враховувати їх. Наприклад, дитя-екстраверт і дитя-інтроверт по-різному поводяться, реагують на зауваження, адаптуються до садка.  Екстраверт швидше попадає  під вплив інших, тому потрібно цікавитися, з ким він дружить. Екстраверти можуть бути забіякуватими і самі бувають битими, вони довірливі. При підготовці до садка потрібно налагодити режим дня, вчити планувати свої дії і доводити їх до кінця. Інтроверти зазвичай тихі, складно визначити, що у такого маляти твориться в душі, таке дитя не заводить багато друзів і це - нормально, якщо дитині комфортно і спокійно. Такій дитині потрібно допомогти знайти друзів і старатися більше їй довіряти.
 Визначіть індивідуальну готовність дитини.
 Кожне дитя розвивається індивідуально. При правильній організації дня, дотриманні режиму, хорошому здоров'ї в 3 роки малюка можна віддати в дитячий садок. Але дорослим часто не вистачає педагогічної культури, психологічних, етичних, практичних знань. І дитина приходить в садок не готова  психологічно, фізично, емоційно.
 Маля повинне знати значення слів "можна", "потрібно", "неможна", "небезпечно". При вихованні в сім'ї необхідно дотримувати послідовність, єдині вимоги і правила. Необхідно враховувати індивідуальні особливості нервової системи дитини.
 Урівноважені, рухливі діти. Живі, емоційні, переважає гарний, бадьорий настрій. Усмішливі, відчуття легко міняються: плаче, але може легко відвернутися, заспокоїтися, не зациклюється на одному настрої. Розмовляють живо, з виразною інтонацією. Рухи точні, швидкі. Засинають такі діти швидко, сон глибокий. Пробуджуються веселими, бадьорими. Навики формуються (і забуваються) швидко. Та-кож швидко міняються бажання і інтереси. Якщо такими дітьми не займатися, це може привести до відсутності посидючості і наполегливості. Таким дітям властива висока думка про себе, прагнення до лідерства. Необхідно розвивати терплячість, уміння доводити почату справу до кінця.
Збудливі, неврівноважені діти. Емоційні, запальні, легко дратуються. Сон неспокійний, але пробуджуються швидко. Якщо з ранку псується настрій, то загальний стан пригніченості зберігається надовго. Розмовляють швидко, уривчасто, виразно, рухи різкі, інколи поривчасті. У подоланні перешкод наполегливі, але дратівливі, нетерплячі. З таким дитям потрібно бути вимогливим і терплячим. Потрібно пояснювати ту або іншу вимогу, доручення просити промовляти вголос ("скажи, що ти зараз робитимеш, що зробиш після?"). Потрібно грати разом в ігри, розвиваючи увагу і довільність.
Повільні діти. Зовні мало емоційні. Вони спокійні, врівноваженні, стримані. Відчуття таких дітей глибокі, вони можуть випробовувати сильні прихильності. При нетовариськості, що здається, такі діти мають близьких друзів, при розставанні з якими довго переживають. Перед сном таке дитя поводиться спокійно, може довго лежати з розплющеними очима, пробуджується веселе, розмовляє неквапливо. Часто не може правильно виразити думку, хоча словарний запас багатий. До нової обстановки звикає повільно, в спілкуванні з незнайомими людьми скуте. До будь-якої справи готується заздалегідь, грунтовно. При вихованні такої дитини важливо звертати увагу на розвиток ініціативності, допитливості, важливо бути терплячим, допомагати дитині орієнтуватися в часі. Треба учити дитину виражати свої емоції: пошкодувати, порадіти за іншого, запропонувати свою допомогу.
 Чутливі, ранимі діти. У вихованні таких дітей особливо важливо дотримуватись режиму дня, не перебільшувати їх можливості, тобто давати посильні завдання і вчасно допомагати. При сторонніх не можна акцентувати увагу на проявах соромливості. Такі діти часто бояться спати в темній кімнаті, схильні і до інших страхів. У них швидко міняється настрій, причому  емоційний стан залежить від настрою, поведінки дорослого. Ваша дратівливість викличе у такого малюка стан тривожності, істерику. Важливо відноситися до ранимої дитини по-доброму, з розумінням, без критики і висміювання, тоді її страхи, соромливість поступово пройдут, маля стане довірливим і товариським. У новій обстановці чутливе дитя невпевнене, випробовує страх, до дитячого садку звикається довго. Зате це дитя добре, чуйне.




ІГРИ
ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ
ДІТЯМ ЛЕГШЕ ТА ШВИДШЕ
АДАПТУВАТИСЯ ДО ДИТЯЧОГО САДОЧКА,
ЗВИКНУТИ ДО НОВОГО ОТОЧЕННЯ.


Гpa «Давайте познайомимося»
Вихователь стає з дітьми в колі, тримаючи м'яч і пропонує розповісти щось про себе. Для прикладу вихователь починає розповідь сам, потім кидає м'яч дитині. Гра триває, поки не висловиться кожна дитина. Якщо потрібно вихователь, допомагає дітям, яким важко висловитися.
Гpa «Розкажи про себе»
Гра проводиться аналогічно грі «Давай познайомимось», але тут вихователю варто звернути увагу дітей на те, що потрібно розповідати про те, що любиш, що подобається робити, у що грати.
Гpa «Цікаві привітання»
Під музику вихователь пропонує дітям привітатися незвичайним способом, наприклад, долоньками, спинками, колінами. І просить придумати інші способи привітання для наступних занять.
Гра «Луна»
Мета: сприяти запам'ятовуванню імен дітей
Діти сидять у колі на килимі або на стільчиках. Дитина, що сидить праворуч від вихователя промовляє своє ім'я й плескає в долоні ось так: «Ма-ри-на», а всі діти повторюють це ім'я декілька разів. І так по колу, поки ім'я кожної дитини не повториться декілька разів.
Гра «Посмішка по колу»
Діти стоять або сидять на стільчиках по колу. Вихователь пропонує дітям подарувати сусіду посмішку, а той, щоб передав свою і так далі, поки вона не повернеться до того, хто почав гру.
По закінченню гри обов'язково запитати в дітей про їх почуття, що вони відчували, передаючи та отримуючи посмішку?
Гра «Компліменти»
Вихователь пояснює дітям, що таке комплімент, і пропонує спробувати зробити один одному комплімент. Починає гру з себе, роблячи комплімент комусь із дітей. Гра триває доти, доки комплімент не отримають всі гравці.
Вихователь обов'язково допомагає тим дітям, які відчувають труднощі в комунікації.
Гра «Ласкавушки»
Проводиться так само, як гра «Компліменти». Але перевага цієї гри в тому, що можна говорити будь-якій дитині будь-яке ласкаве слово. Наприклад, Тетянка — сонечко, Сашко — котик, Сергійко — лагідний вітерець тощо.
Гра «Велике дерево»
Діти стоять у колі, взявшись за руки. Вихователь пропонує їм підняти руки вгору (не розчіплюючи пальців), уявити себе великим-великим деревом, яке хитається під вітром. Вітерець спочатку слабкий, і у дерева тільки ледь ворушаться листочки. Потім вітер посилюється, і в дерева починають хитатися гілочки, але дерево велике й міцне, воно не боїться навіть буревію.
По закінченню гри обов'язково запитати в дітей про їх почуття.
Гра «Вітер дме на,..»
Діти стають у коло, вихователь говорить, що зараз він буде ведучим однієї цікавої гри. Разом із дітьми в цю гру гратиме вітер.
Вихователь бере віяло й говорить такі слова: «Вітер дме на того, в кого темні коси (діти з таким кольором волосся мають вийти в центр кола, а тренер обдуватиме їх віялом)». Або «Вітер дме на того, в кого є сестричка (або, в кого вдома є тварина тощо). Далі ведучим гри може бути дитина.
Гра «ВИЙДИ В коло...»
Проводиться так само, як гра «Вітер дме на,..». Вихователь пропонує дітям перевірити, як добре вони запам'ятали імена своїх друзів, зараз він загадуватиме діток, які мають швидко вийти в центр кола, а решта назве їх імена.
Гра «Клейовий дощик»
Вихователь розповідає малюкам, що на галявину, на якій гралися діти, пролився незвичайний, клейовий дощик. Він склеїв усіх дітей так, що вони відтепер могли рухатися лише в склеєному вигляді. А щоб повернутися додому, діткам необхідно обійти галявину, перестрибнути струмок, продертися через кущі.
Гра «Живий клубочок»
Вихователь стоїть у центрі кола, яке утворюють усі діти групи. Він виконує ролі, «клубочка». Один із малюків перший підходить до нього, бере його за руку; в цей час уся група називає разом ім'я цієї дитини. Потім це саме робить, інша дитина, беручи за руку вже першу дитину й «намотуючись» навколо «клубочка» -вихователя. Гра завершується тоді, коли остання дитина «намотається» навколо «клубочка».
Висновок до якого мають дїйти діти: «Разом—добре, мене всі знають, і я всіх знаю».
Гpa «Листочки на річці»
Діти стають в коло у дві шеренги на відстані одного метра обличчям один до одного — це два берега річки. Тренер говорить, що поривом вітру з дерев обірвало листочки й вони впали у воду, а течія понесла їх між берегами. Листочки пливли по-різному: то повільно, то швидко, то крутилися, то підпливали близько до берега... (Листочками на початку гри можуть бути діти-новачки, а далі всі бажаючи по черзі). «Діти-береги» легкими рухами торкаються листочків, які пропливають повз них, самостійно обираючи швидкість та напрямок руху. «Діти-листочки» можуть рухатися з відкритими або закритими очима, під музику або без неї.
Гpa «Відгадай, хто покликав»
Усі діти сідають на килимок або стільчики. За допомогою лічилки обираються ведучий та два гравці (поступово, коли діти краще познайомляться, кількість гравців можна збільшувати). Ведучий відвертається від гравців, а хтось із них називає його ім'я. Ведучий має відгадати, хто його покликав, і також назвати його ім'я. Якщо відгадає, то ведучим стає той гравець, якого відгадав ведучий. Гравці та ведучі змінюються за бажанням вихователя або дітей.
Гра «Кімната дзеркал»
Діти розбиваються на пари. Одні з них—«дітки», інші—«дзеркала». «Дітки» кривляються перед дзеркалами, роблять різні рухи, стрибають тощо. «Дзеркала» — намагаються якомога точніше повторити всі рухи «діток», навіть мімічні. Потім «дітки» та «дзеркала» міняються місцями. Гра триває скільки того хочуть діти.
Гра «Смачна страва»
Вихователь запитує дітей, які в них є улюблені страви, й пропонує «приготувати» одну з них. Діти стоять у колі разом із, вихователем який пояснює, що для того, щоб приготувати цю страву, необхідно зібрати всі інгредієнти.
За бажанням діти стають «цукром», «сіллю», «борошном» тощо, залежно від того, яку страву готуватимуть. Вихователь бере на себе роль «господині» й «готує» все за рецептом. А потім усі «смакують».



Адаптація до дитячого садка
Проблема адаптації до умов дошкільного навчального закладу виникає у дитини будь-якого віку, коли вона вперше поступає до ясел або дитячого садка. Для такої дитини незвичне все: відсутність близьких, незнайомі дорослі, велика кількість дітей, новий розпорядок дня, нове приміщення тощо. Як показують педагогічні та медичні дослідження, характер та тривалість адаптаційного періоду залежать від таких факторів, як:
• вік дитини (найважче адаптуються до нових умов діти у віці 10—11 місяців до 2 років; після 2 років діти значно легше пристосовуються до нових умов життя);
• стан здоров'я та рівень розвитку дитини (здорова, добре розвинена дитина значно легше переносить труднощі соціальної адаптації);
• індивідуальні особливості дитини (значною мірою поведінка дитини залежить від типу нервової системи);
• рівень натренованості адаптаційних механізмів (діти, які до дитячого садка неодноразово перебували в різних умовах життя, легше звикають до дитячого закладу);
• досвід спілкування з дорослими та ровесниками (уміння позитивно ставитися до вимог дорослих та адекватно спілкуватися з іншими дітьми).
 Залежно від зазначених факторів адаптація дитини до умов дошкільного закладу може проходити по-різному. Виділяються групи дітей з «легкою адаптацією», «адаптацією середньої важкості» та з «важкою адаптацією».
 За «легкої адаптації» негативний емоційний стан дитини триває недовго. У перші дні в неї погіршується апетит та сон, вона мляво грається з іншими дітьми. Але під час подальшого звикання до нових умов усе це проходить протягом першого місяця перебування дитини в дитячому закладі.
 За «адаптації середньої важкості» емоційний стан дитини нормалізується повільніше. Протягом першого місяця вона хворіє, як правило, на гострі респіраторні інфекції. Хвороба триває 7—10 днів і завершується без будь-яких ускладнень.
 За «важкої адаптації» емоційний стан дитини нормалізується досить повільно. Інколи цей процес триває кілька місяців. За цей період дитина або хворіє ще раз, часто зі значними ускладненнями, або виявляє стійкі порушення поведінки (намагається сховатися, кудись вийти, сидить та кличе маму тощо). У таких дітей простежується бурхлива негативна емоційна реакція і негативне ставлення до оточення дитячого закладу в перші дні, згодом ця поведінка досить часто змінюється в'ялим, байдужим станом. Враховуючи особливості звикання дітей до умов дошкільного навчального закладу та причини «важкої адаптації», можна визначити основні заходи, які полегшать період адаптації.
1. Зняття психоемоційного напруження дитини.
 Для того, щоб дитина не відчувала емоційного дискомфорту, вона, насамперед, повинна почуватися в безпеці та бути максимально захищеною. Такий захист може забезпечити тільки мати або близька людина, яка її замінює. У період адаптації дитину краще залишати в дитячому садку не на повний день, а на кілька годин, наприклад, на час прогулянки. Доцільна також присутність матері на заняттях.
Поступово час перебування дитини в дошкільному закладі залежно від нормалізації її поведінки можна збільшувати. Не слід залишати поза увагою й таке психологічне явище, як «емоційне зараження». Воно виникає в тому випадку, коли хтось із новоприбулих дітей заплаче, тоді починають плакати інші новачки. З цією метою необхідно регулювати в часі прийом нових дітей до групи (не більше 1—2 на тиждень).
 2. Встановлення емоційного контакту з дитиною.
 Період адаптації є складним не тільки для дитини, а й для вихователя, який по-винен завоювати прихильність та довіру дитини. У цьому йому можуть допомогти й батьки, позитивно налаштувавши малюка на зустріч із вихователем, і психолог через надання таких рекомендацій: у період знайомства з дитиною вихователь повинен орієнтуватися на емоційний стан та потреби дитини, знати її особливості та звички, повинен виявити особливу увагу та чуйність. Якщо дитина хоче, варто взяти її на руки, попестити; уникати покарань, не соромити за невдачі, не скаржитися батькам у присутності дитини.
 3. Ознайомлення дитини з умовами дитячого закладу.
 Співробітники дитячого закладу повинні заздалегідь продумати, де дитина роздягатиметься, де сидітиме за столом, де спатиме тощо. Під час прийому до закладу дитині необхідно показати місце, де вона залишатиме свій одяг, кімнату, у якій вона гратиметься, ліжко, на якому вона спатиме. У звиканні до нових умов важливу роль відіграє можливість «інтимізувати» атмосферу, наблизити до домашніх умов: принести із собою улюблені іграшки, знайомі та звичні речі — все це захоплює увагу дитини, допомагає швидше адаптуватися.
 4. Зближення виховних заходів у сім'ї та дошкільному закладі.
 Необхідна умова успішної адаптації — узгодженість дій батьків та вихователів, зближення підходів до дітей у сім'ї та в дитячому садку. Для цього батькам слід порекомендувати заздалегідь (за 2,5—2 місяці) ознайомитися з режимом тієї групи, яку відвідуватиме їхня дитина, і за значної невідповідності — поступово переводити дитину на відповідний режим життєдіяльності. У перші дні знаходження дитини в дитячому закладі вихователям не слід різко змінювати звичний розпорядок дня дитини, тим більше в умовах невідповідності домашнього ре¬жиму та режиму закладу. З метою запобігання негативним емоціям необхідно наблизити умови дитячого закладу до домашніх — не примушувати дитину їсти те, що їй не подобається, не примушувати спати, якщо дитина не хоче, не карати за порушення режиму тощо. Важливою умовою успішної адаптації дитини є сформованість навичок самообслуговування, її самостійність. Своїми виховними діями батьки й вихователі повинні створювати умови для розвитку цієї якості в дитини.
 5. Допомога дитині у встановленні адекватних відносин із ровесниками.
 Ще однією проблемою, яка виникає в період звикання до умов дошкільного закладу, є адаптація дитини до групи однолітків. Цей процес буде успішнішим, якщо до вступу в дитячий заклад батьки не перешкоджатимуть спілкуванню своєї дитини з ровесниками. Крім того, дитина повинна вміти правильно спілкуватися з іншими дітьми — попросити іграшку, поділитися своєю, зачекати, доки інша дитина пограється, подякувати тощо. Дитячі конфлікти частіше виникають через іграшки. Запобігати їм бажано таким чином: збираючись на прогулянку, варто взяти для дитини не одну, а дві іграшки (краще однакові): дві лопатки, дві машинки тощо. Це полегшує обмін та спонукає дітей гратися спокійно. Якщо ж конфлікт виник, то дорослим не слід відразу втручатися, тому що саме в безпосередньому спілкуванні діти вчаться виявляти свої емоції, вирішувати проблемні ситуації, відчувати стан іншої людини.