Профілактика гострих кишкових інфекцій у дошкільному закладі

Гострі кишкові інфекції — це група гострих інфекційних захворювань, що характеризуються ураженням шлунково-кишкового тракту з порушенням водно-мінерального обміну, загальною інтоксикацією організму. Зокрема, до них належать:

  • дизентерія;
  • сальмонельоз;
  • кишкова колі-інфекція;
  • кишкова стафілококова інфекція.

Сприйнятливість дитячого організму до ГКІ досить висока. У дітей дошкільного віку реєструють як спорадичні випадки ГКІ, так і епідемічні спалахи. За частотою спалахів ГКІ поступаються лише гострим респіраторним вірусним інфекціям.

Особливості гострих кишкових інфекцій

Спільними для ГКІ є механізм зараження, симптоми захворювання, а також заходи профілактики.

Збудники ГКІ надзвичайно різноманітні:

  • бактерії — сальменил, шигели, патогенні серотипи кишкової та паракишкової палички, ентеропатогенні стафілококи, бацили ботулізму, холерні вібріони, стрептококи, протеї;
  • віруси — рота-, рео-, адено-, ентеровіруси, кишкові коронавіруси, вірус гепатит А тощо;
  • найпростіші — амеба дизентерійна, лямблія тощо.

Чинники передачі збудників ГКІ в дошкільному навчальному закладі такі:

  • неякісно промиті овочі, зелень, фрукти, ягоди;
  • молочна продукція з терміном використання, що минув;
  • нехтування правилами особистої гігієни та санітарними правилами й нормами;
  • порушення технології приготування страв;
  • зберігання харчових продуктів без дотримання належного температурного режиму.

Основні симптоми ГКІ:

1. загальна інтоксикація;
2. блювання;
3. підвищення температури;
4. рідкі випорожнення;
5. біль у животі;
6. млявість;
7. головний біль;

Запобігаємо ротавірусній інфекції в дошкільників

Ротавірусна інфекція — одна з найпоширеніших причин діарейних захворювань у дітей. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, ротавіруси спричиняють більше 125 млн. випадків гастроентериту на рік у дітей молодше п’яти років, серед яких зафіксовано 450 тис. летальних випадків. В Україні найчастіше ротавірусну інфекцію виявляють у 40% від загальної кількості гострих кишкових інфекцій в теплу пору і у 80% в холодну пору року.

Епідемія ротавірусної інфекції

Джерелом інфекції є хвора гастроентеритом людина або носій. Носіями ротавірусів переважно є дорослі, зокрема й персонал дитячих установ, закладів та організацій. Передача вірусу відбувається переважно фекально-оральним шляхом безпосередньо від людини або через заражені предмети. Збудник захворювання виділяється з випорожненнями хворого протягом трьох тижнів, найчастіше 7-8 днів від початку захворювання.

На ротавірусну інфекцію частіше хворіють у осінньо-зимовий період року. Збудники інфекції добре зберігаються за низьких температур, стійкі до дії хімічних і фізичних чинників.

Практично всі діти переносять ротавірусну інфекцію до п’ятирічного віку. Після перенесеного захворювання дитячий організм виробляє імунітет до ротавірусу того типу, на який перехворіла дитина. Утім можливе зараження ротавірусом іншого типу, тому можуть виникати повторні випадки інфікування.

Клінічні прояви за різних форм ротавірусної інфекції у дітей

Інкубаційний період захворювання триває від 15 год. до семи днів. найчастіше — 1-2 дні. Захворювання починається гостро, з підвищення температури тіла, блювання та проносу. У разі виникнення цих симптомів у дошкільника слід негайно звернутися до лікаря.

За легких форм хвороби температура тіла дитни підвищується в межах субфебрильних значень (+37,5…+38 градусів С) на 1-2 доби. Блювання з’вляється в перший день хвороби, повторюючись кілька разів протягом доби. За декілька годин, іноді й одночасно з блюванням, у дитини з’являються випорожнення з консистенцією як рідка кашка, що повторюються до 2-3 разів на добу. На 4-5-й день захворювання дитина одужує.

Рекомендації

Для батьків за появи  у дитини захворювання, що супроводжується блюванням і водянистим проносом

  • Негайно викликайте лікаря для якнайшвидшого огляду дитини. Після огляду дошкільника лікар прийме рішення про необхідність госпіталізації або про можливість лікування вдома.
  • У разі лікування дитини в домашніх умовах чітко дотримуйтеся рекомендацій лікаря щодо обстеження лікування, догляду за нею.
  • До приходу лікаря поїть дитину спеціальними сольовими розчинами для поновлення втрат води та електролітів, які можна придбати в аптеці у вигляді розчинних у воді порошків.
  • Розчиніть порошок у кип’яченій воді у відповідно до інструкції із застосування.
  • Сольовий розчин давайте дитині кожні 10-15 хв. по 10-15 мл, тобто 2-3 чайні ложки..
  • До моменту доставки з аптеки сольового розчину поїть дитину теплою кип’яченою водою.
  • Не давайте дитині антибіотики або інші хіміотерапевтичні препарати до приходу лікаря.
  • Регулярно прибирайте приміщення, в якому перебуває дитина.
  • Забруднені поверхні мийте водою з милом.

 




Від свинячого грипу в Україні померло вже 40 людей. Ця статистика не може не лякати, тож Еспресо.TV вирішили з'ясувати, як вберегтися від хвороби, розпізнати і в разі наявності лікувати

Свинячий грип. Що це таке? 

Це вірусне гостре респіраторне захворювання. Назву свинячий цей штам вірусу (H1N1) отримав тому, що найбільше схожий за генетичними ознаками до грипу у свиней. Однак доведено, що мутація вірусу відбулася саме після зараження людиною свині і передається цей вірус виключно від людини до людини.

Як можна заразитися: повітряно-крапельним шляхом від хворої людини та контактно-побутовим способом, коли використовується спільний посуд, предмети особистої гігієни з хворою людиною. 

Симптоми

Ознаки хвороби майже такі, як і у звичайних ГРВІ, під час звичайного грипу, тому й розпізнати його одразу важко. Найперші симптоми, які можуть проявитися: біль у горлі, голові, закладеність носа, важкість у тілі. Інкубаційний період свинячого грипу може тривати від двох до чотирьох днів з даними симптомами, а може й взагалі проходити безсимптомно. Однак потім у хворого різко підвищується температура, може навіть до 40 градусів, людину знобить, болять м’язи, з’являються сильні головні болі, нудота. Пізніше до цього додається нежить та кашель. Є ще нехарактерні для грипу симптоми, за якими можна розпізнати свинячий грип – це блювота, біль у грудях, плутана свідомість, задишка, запалення очей.

Лікування

Зазвичай свинячий грип лікується протягом тижня вдома, як і звичайний. Головною запорукою успішного лікування є вчасне і за найперших симптомів звернення до лікаря. Він, як правило, назначає лікування противірусними препаратами, які найкраще починати вживати не більш ніж через 40 годин після перших симптомів. Саме тоді вони матимуть найбільший ефект.

При свинячому грипі не варто зловживати жарознижуючими препаратами, окрім як тоді, коли ви важко переносите велику температуру, чи це хворіють діти, адже при температурі понад 38 градусів вірус гине. Не рекомендується також приймати ліки, які містять ацетилсаліцилову кислоту.

Окрім того, для полегшення стану, лікарі назначають відхаркувальні засоби для відходження мокротиння та судинозвужуючі для полегшення дихання носом.

Однак, якщо навіть при такому лікуванні протягом трьох діб вам не стає краще, треба повторно терміново звернутися до лікаря.

І ще, найголовніше: вірус свинячого грипу при вчасному звернені до лікаря та вчасному початку лікування лікується добре і без ускладнень. Майже всі летальні випадки траплялися тоді, коли хворі не лікувалися. При перших симптомах варто викликати лікаря і залишатися вдома. Переносити хворобу на ногах небезпечно серйозним ускладненнями, включаючи летальні. Так само не варто навіть працювати вдома, адже постільний режим та режим прийняття ліків, рясне пиття та спокій – гарантія того, що свинячий грип мине для вас через два тижні. 

Профілактика

На жаль, навіть щеплення від грипу не захистить від цього вірусу, адже свинячий грип дуже швидко мутує. Найкращою профілактикою є уникнення місць великого скупчення людей, зміцнення імунітету та профілактичний прийом противірусних препаратів.

15.01.2016


Кір, симптоми і лікування кору

 
 

Кір - вірусна хвороба, що характеризується лихоманкою, млявістю, слабкістю, головним болем, мелкопятністой висипом, ураженням кон'юнктиви і нежиттю.

Джерелом інфекції є тільки хвора людина. Передача інфекції відбувається повітряно-краплинним шляхом. Особи, які не хворіли на кір і нещеплені проти неї, залишаються високо сприйнятливими до кору протягом усього життя і можуть захворіти в будь-якому віці.

 

Імунітет після перенесеної природної корової інфекції стійкий. Повторні захворювання на кір зустрічаються рідко. Імунітет після щеплень більш короткочасний (через 10 років після щеплення лише у 36% вакцинованих зберігаються захисні титри антитіл).

 

Інкубаційний період триває 9-11 днів.

 

Початковий період характеризується підвищенням температури тіла до 38-39 ° С, розбитістю, загальним нездужанням, зниженням апетиту. Посилюється нежить, з'являється грубий "гавкаючий" кашель, різко виражено почервоніння кон'юнктів. З'являється корева висипка у вигляді дрібних червоних плям, розташованих на слизовій оболонці м'якого та твердого піднебіння. Ці плями частіше локалізуються на слизовій оболонці щік. Вони являють собою дрібні білясті, що злегка піднімаються над рівнем слизової оболонки цятки, оточені вузькою червонуватою облямівкою, і міцно сидять на слизовій оболонці. За зовнішнім виглядом нагадують манну крупу або висівки. Наприкінці початкового періоду (3-4-й день) температура тіла знижується, потім з появою корової висипки знову підвищується до більш високих цифр. Загальна інтоксикація й поразка дихальних шляхів підсилюються.

 

Елементи висипки схильні до злиття, утворюючи складні фігури з фестончатимі краями. Однак навіть при самій густий висипки можна виявити ділянки зовсім нормальної шкіри. Через 3-4 дні елементи висипки бліднуть, на їх місці залишаються буруваті плями - пігментація, особливо виражена і тривала за наявності геморагічних перетворень висипки. На місці висипу надалі спостерігається висівкоподібне лущення (на обличчі і тулубі). Характерний виражений кон'юнктивіт, іноді з гнійним виділенням, склеює вії вранці. У деяких хворих відзначаються болі в животі, рідкий стілець.

Лікування кору

Хворих на кір лікують вдома. Госпіталізації підлягають хворі ускладненим кором. Під час гарячкового періоду рекомендується постільний режим. Ліжко ставлять головним кінцем до вікна, щоб світло не потрапляло в очі. Хворому дають велику кількість рідини, фруктових соків, вітаміни, при наполегливому сухому кашлі - відхаркувальні засоби. В очі закапують альбуцид 3-4 рази на день.

 

Надійним методом попередження кору є імунізація живою вакциною. Щеплення забезпечує захисний ефект протягом близько 15 років. Живу вакцину не призначають вагітним жінкам, хворим на туберкульоз, лейкоз, лімфомою, а також ВІЛ-інфікованим. Перше щеплення проводять дітям у віці близько 1 року, друге щеплення роблять дітям у віці 15-18 міс.

http://medio.org.ua/


 


 

ОБЕРЕЖНО ТУБЕРКУЛЬОЗ !!!

Туберкульоз (сухоти) - це хронічне інфекційне захворювання, дуже різноманітне за проявами, яке викликається особливими мікробами -
мікобактеріями, їх називають ще туберкульозними паличками, або паличками Коха.


Туберкульозні палички вражають органи дихання (легені, бронхи, гортань), кишечник, сечостатеві органи, кістки, шкіру тощо.

Туберкульоз - соціальна хвороба. Услід за економічною кризою за всіх часів починалась епідемія. Останній спалах захворюваності був у середині
XX століття після Другої світової війни. А 1995 року Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) знову оголосила епідемію туберкульозу у всьому світі.

Великого поширення набула ця хвороба і в Україні. Не­зважаючи на всі заходи, яких вживають для запобігання їй, щогодини туберкульозом
заражаються троє жителів нашої країни, щогодини вмирає один хворий, а всього хворіє 1,5% населення. З'явилась нова небезпечна форма хворо­би -
хіміорезистентний туберкульоз, тобто не чутливий до дії лікарських препаратів. Він розвивається утих, хто пере­рвав лікування. Причому той,
хто заражається від такого хворого, одразу хворіє на важку форму.

Джерелом інфекції, як правило, є хвора людина, яка виділяє з харкотинням туберкульозні палички. Основний шлях зараження - через повітря, що
вдихається. В деяких випадках джерелом зараження може бути некип'ячене мо­локо від ураженої туберкульозом худоби.

Попадання в організм туберкульозних паличок означає лише зараження, а не захворювання. І хоча людина дуже сприйнятлива до туберкульозної
інфекції, здебільшого ор­ганізму все-таки вдається перебороти її. Розвиткові хво­роби сприяє ослаблення організму попередніми
захворю­ваннями, погане харчування, погані санітарно-гігієнічні умови праці та побуту, тривалий контакт із хворим, який виділяє туберкульозні
палички.

Зараження частіше відбувається у дитинстві. Попадан­ня туберкульозної палички в організм викликає підвищен­ня стійкості до туберкульозу -
нестерильний імунітет, тоб­то імунітет, пов'язаний з наявністю в організмі хворобо­творних мікробів. У цьому випадку організм
справляється з повторною інфекцією при малопомітних або зовсім не­помітних явищах.

 

Дев'ять симптомів захворювання на туберкульоз

1. Кашель упродовж трьох і більше тижнів.

2. Кровохаркання.

3. Біль у грудній клітці.

4. Погіршення апетиту.

5. Зниження маси тіла.

6. Втома і слабість.

7. Лихоманка або субфебрилітет.

8. Потіння вночі.

 

Попередження
туберкульозу серед населення.

Кожна людина повинна пам’ятати, що зараження туберкульозом найчастіше відбувається під час спілкування з хворою людиною при вдиханні мікобактерій туберкульозу з дрібними краплями мокротиння та слини, а також при вживанні продуктів від хворої на туберкульоз худоби, риби, птиці. Зараження може відбуватися тоді, коли мікобактерії туберкульозу потрапляють в організм з пилом, через предмети вжитку, посуд, постіль, папери, недопалки від хворого на туберкульоз. Туберкульоз розвивається тоді, коли у людини знижений імунітет внаслідок тривалого стресу, депресії, виразкової хвороби, цукрового діабету, захворювань щитовидної залози, недостатнього харчування, поганих житлових умов, виснажливої праці тощо.

 

Тому профілактика туберкульозу має бути така:

 

1. Уникати прямих контактів з хворими на туберкульоз людьми і тваринами, бездомними тваринами;

2. Не докурювати цигарки після нікого з курців, а якщо вже є така необхідність, то слід докурювати через мундштук;

3. Користуватися особистими предметами гігієни;

4. Вести здоровий спосіб життя: регулярно відпочивати, виконувати фізичні вправи, не палити, не вживати алкоголю, наркотиків;

5. Докласти зусиль, щоб їжа кожної людини була поживною, багатою на вітаміни, білки, жири і вуглеводи, мінеральні речовини для підвищення імунітету;

6. Не купувати продукти на стихійних ринках, бо вони можуть бути заражені мікобактеріями туберкульозу;

7. Регулярно провітрювати житло, не допускати накопичення пилу в приміщенні;

8. Оберігати себе від ВІЛ-інфекції, уникати випадкових статевих стосунків, користуватися презервативом.


Профілактика туберкульозу у членів сім’ї, у якій виявили хворого на на цю недугу:
 

1. Хворий-бактеріовиділювач є заразний і повинен бути ізольований (в стаціонарі, окремій кімнаті);

2. Слід ізолювати всіх дітей від хворого;

3. У помешканні санітарно-епідеміологічна станція повинна провести дезинфекцію:

дезінфекційними розчинами (хлорамін, хлорантоїн). Посуд треба протягом 30 хв. кип’ятити в 2 % соди або 2 % розчині хлорного вапна (20 г хлорного вапна + 1 л води);

4. Слід обстежити на туберкульоз всіх членів родини;

5. Хворий повинен:

 

– дотримуватися елементарних правил гігієни;

– користуватися окремим посудом, ретельно мити його, а після миття облити окропом;

– користуватися окремим рушником, мати окрему кімнату, ліжко; Якщо у хворого немає окремої кімнати, то його ліжко відгородити ширмою;

– виварювати рушники і білизну хворого;

– хворий не повинен плювати на підлогу (бо мікобактерії туберкульозу є в слині та мокротинні);

– плювати слід тільки в плювальницю (на дно плювальниці треба налити 3–5 мл 5% хлораміну);

– виділене харкотиння не можна виливати у каналізацію, а прокип’ятити протягом 15 хв. у 2 % розчині соди, або спалити на вогні;

– кімнату, де мешкає хворий не можна обклеювати шпалерами, а двічі на рік білити стіни і стелю гашеним вапном з додаванням 20 % розчину формаліну або пофарбувати олійною фарбою, щоб потім мити щіткою з милом.

– житло і кімнату хворого щоденно прибирати вологою ганчіркою з милом або содою;

– відчиняти квартирку в будь-яку пору року, а взимку якомога довше;

– температура в кімнаті має бути нижчою за 16–18 ° С; влітку спати на відкритому повітрі;

Будьте пильні! Дорослі, навчайте дітей особистої гігієни і попередження туберкульозу, не забувайте 1 раз у рік завести дитину у прищеплювальний кабінет своєї поліклініки, щоб зробити пробу Манту. Дітям 7-ми і 14-річного віку треба зробити ревакцинацію вакциною БЦЖ, якщо у них негативна проба Манту. Не забувайте самі 1 раз у 2 роки зробити флюорографію грудної клітки. Пам’ятайте, ваше здоров’я – у ваших руках!