Правові основи запобігання та протидії насильству в сім’ї

 

   В Україні, на національному рівні, вже прийнято ряд законодавчих та нормативно-правових актів, які захищають від насильства в сім'ї, а також регламентують діяльність правоохоронних органів щодо попередження та припинення насильства в сім'ї. 

   До них належать:

- Закон України "Про попередження насильства в сім'ї" від 15.11.2001 р., який визначає правові основи запобігання насильству в сім'ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів, спрямованих на його виконання.

- Закон України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 р. У цьому Законі було введено положення, яке забороняє тілесні покарання дітей у родині;

- Розпорядження Кабінету Міністрів України № 2154-р «Про затвердження плану заходів з проведення Національної компанії «Стоп насильству!» на період до 2015 року;

- "Сімейний кодекс" від 10.01.2002 р. який визначає засади шлюбу, права та обов'язки подружжя, права та обов'язків батьків і дітей.

- Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за вчинення насильства в сім'ї або невиконання захисного припису" від 15.05.2003 р.;

- Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства стосовно протидії насильству в сім'ї" від 25.09.2008 р.;

- Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 23.01.2004 р. №38 "Про затвердження заходів щодо виконання Закону України "Про попередження насильства в сім'ї" та Примірного положення про центр медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї";

 

     Згідно Закону "Про попередження насильства в сім'ї" визначено перелік органів та установ, на які покладається здійснення заходів щодо попередження насильства в сім'ї. Такими установами визнані:

- органи виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї;

- служба дільничних інспекторів міліції;

- кримінальна міліція у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;

- органи опіки і піклування;

- кризові центри;

- центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї;

- органи виконавчої влади;

- органи місцевого самоврядування.

   У кожного з цих органів різні обов'язки, тому вони повинні співпрацювати разом, адже тоді складатиметься майже повна картина окремих випадків, відповідно, стане простіше й ефективніше допомагати постраждалим від насильства в родині.

 

    Існують спеціальні заходи попередження насильства в сім'ї, регламентовані Законом України "Про попередження насильства в сім'ї":

1. Офіційне попередження про недопустимість здійснення насильства в сім'ї (виноситься, при умові відсутності в діях ознак злочину, повідомляється під розписку).

2. Взяття на профілактичний облік і зняття з профілактичного обліку (членів сім'ї, яким було винесене офіційне попередження про недопустимість насильства в сім'ї, служба дільничних інспекторів міліції або кримінальна міліція в справах неповнолітніх беруть на профілактичний облік. Зняття з обліку відбувається в тому випадку, якщо протягом року особа ні разу не здійснить насильства в родині).

3. Захисне попередження (воно не вимагає узгоджень з ознаками злочину. Забороняє особі, якій воно винесене: здійснювати конкретні акти насильства в сім'ї; отримувати інформацію про місце перебування жертви насильства в сім'ї; розшукувати жертву насильства в сім'ї, якщо та за власним бажанням знаходиться в місці, невідомому особі, яка здійснила насильство; приходити до жертви насильства в сім'ї, якщо та тимчасово знаходиться не за місцем сумісного проживання членів родини; вести телефонні переговори з жертвою насильства в сім'ї).

4. Стягнення коштів на утримання жертв насильства в сім'ї в спеціалізованих закладах (приймається у судовому порядку).

5. Члени родини, які здійснили насильство по відношенню до своїх близьких, також несуть кримінальну, адміністративну або цивільно-правову відповідальність у відповідності з законом.

   Згідно зі ст. 4 згаданого Закону України підставами для вжиття заходів із попередження насильства в сім'ї, є:

1. Заява про допомогу жертви насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї;

2. Висловлене жертвою насильства в сім'ї або членом сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї, бажання вжиття заходів із попередження насильства в сім'ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;

3. Отримання повідомлення про застосування насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім'ї

 

    Орган, до якого подана заява про вчинення насильства в сім'ї, або про реальну загрозу його вчинення, розглядає цю заяву, та в межах своїх повноважень вживає передбачені законом заходи з попередження насильства в сім'ї. Згідно зі статтею 12 Закону України "Про попередження насильства в сім'ї", члени сім'ї, яким було винесене офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, служба дільничних інспекторів міліції чи кримінальна міліція у справах неповнолітніх беруть на профілактичний облік. Зняття з профілактичного обліку членів сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї, проводиться органами, які брали на облік особу, якщо протягом року після останнього факту вчинення насильства в сім'ї особа жодного разу не вчинила насильства в сім'ї.

     Насильство в   сім'ї   -   будь-які   умисні  дії  фізичного, сексуального,  психологічного чи економічного  спрямування  одного члена  сім'ї  по  відношенню  до  іншого члена сім'ї,  якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як  людини  та громадянина  і наносять йому моральну шкоду,  шкоду його фізичному чи  психічному здоров’ю.

     Фізичне насильство в сім'ї - умисне  нанесення  одним  членом сім'ї  іншому  члену  сім'ї  побоїв,  тілесних ушкоджень,  що може призвести  або  призвело  до   смерті   постраждалого,   порушення фізичного  чи  психічного  здоров'я,  нанесення шкоди його честі і гідності;

     - сексуальне насильство в сім'ї - протиправне посягання  одного члена сім'ї на статеву недоторканість іншого члена сім'ї,  а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього  члена

сім'ї;

    - психологічне насильство  в  сім'ї  - насильство,  пов'язане з дією одного члена сім'ї  на  психіку  іншого  члена  сім'ї  шляхом словесних  образ або погроз,  переслідування,  залякування,  якими навмисно   спричиняється   емоційна   невпевненість,   нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю;

   -  економічне насильство в  сім'ї  -  умисне  позбавлення  одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла,  їжі, одягу та іншого майна чи коштів,  на які постраждалий має передбачене законом право,  що може  призвести  до його смерті,  викликати порушення фізичного чи психічного  здоров’я.


ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ ОСОБИСТОСТІ

 

Здоров'я — безцінне надбання не лише кожної людини, а й усього суспільства. Адже лише здорова людина досягає мети, успішно розв'язує основні завдання, до­лає труднощі, а в разі потреби — і значні перевантаження. Міцне здоров'я, яке лю­дина розумно зберігає та зміцнює, забезпечує їй довге та щасливе життя.

Тема здоров'я стала особливо актуаль­на в наш час, коли людство загрузну­ло в невиліковних хворобах, згубних звичках. Дедалі частіше підлітки схильні до куріння, вживання алкоголю, наркоманії. Вони навіть не замислюються про страшні наслідки, не піклуються про цінності власного життя, збереження та зміцнення свого здоров'я.

У статуті Всесвітньої організації охоро­ни здоров'я (ВООЗ) зазначено, що здоров'я — це не лише відсутність хвороб і фізичних вад, а й стан повного соціального й духовного благо­получчя.

Здоров'я — одна з основних умов оптимізації людського існування. Здоров'я — це здат­ність пристосовуватися до навколишнього середовища й власних можливостей; проти­стояти зовнішнім і внутрішнім негативним  чинникам; зберігати себе, природне та штуч­не середовище існування; розширювати свої можливості; збільшувати тривалість повно­цінної життєдіяльності тощо.

Компоненти здоров'я

1.Фізичне здоров'я — рівень розвитку й функ­ціональних можливостей організму людини.

Людина вважається фізично здоровою, якщо всі її органи й функціональні системи працюють злагоджено.

Фізичне здоров'я формується завдяки активній руховій діяльності, перебуванню на свіжому по­вітрі, загартовуванню, раціональному харчуванню, повноцінному сну, активному відпочинку.

2.Психічне здоров'я — стан психічної сфери людини. Основою психічного здоров'я є стан фізичного здоров'я), «я хочу» (для психічно­го), «я мушу» (для морального) загального душевного комфорту, що забезпе­чує адекватне регулювання поведінки.

Людину можна вважати психічно здоро­вою, якщо її емоційні та інтелектуальні по­треби в спілкуванні задовольняються гармо­нізацією внутрішнього стану й зовнішнього середовища.

Психічне здоров'я формується завдяки гарним стосункам із членами сім'ї, іншими людьми, природою; переважанню позитив­них емоцій, любові, захищеності, упевне­ності.

3.Соціальне здоров'я.

Особистість є соціально здоровою, якщо вона має нормальні стосунки з рідними, ро­весниками, іншими людьми.

Соціальне здоров'я формується завдяки активній життєвій позиції, доброзичливим взаєминам з оточенням.

4.Духовне здоров'я — це усвідомлення взаємозв'язку «я — природа — суспільство».

Духовне здоров'я формується завдяки дбай­ливому ставленню до природи, долученню до музичного та образотворчого мистецтва, повазі до духовних цінностей своєї сім'ї, на­роду, усього людства.

5.Моральне здоров'я — комплекс характеристик мотиваційно їі потребнісно-інформаційної основи життєдіяльності людини. Моральну складову здоров'я людини визначає систе­ма цінностей, установок і мотивів поведінки індивіда в соціальному середовищі.

В узагальненому й дещо спрощеному вигляді критеріями здоров'я є: «я можу» (для фізичного здоров’я), «я хочу» (для психічного), «Я мушу» (для морального).

Від яких чинників залежить здоров'я лю­дини? 10% — від допомоги лікарів і медично­го забезпечення, 15 % — від спадковості й ге­нетичних чинників, 20 % — від стану навко­лишнього середовища, у якому живе людина. Однак найбільше впливає на здоров'я люди­ни її спосіб життя — 55%

 

Важливо: турбота про власне здоров’я – важлива потреба кожної людини.

БЕЗПЕКА ДИТИНИ

 

Найбільш свідомі батьки замислюються про безпеку дитини ще до її народження і облаштовують дитячу та інші кімнати у відповідності з цими принципами. Загалом батьки щось роблять тільки тоді, коли малюк починає досліджувати електричні розетки і стягувати скатертини з усім вмістом на підлогу. У кожному разі, створити безпечне середовище для дитини - це завдання номер один для всіх мам і тат, адже від цього залежить її здоров'я, а іноді і життя.
Які заходи вжити для захисту житлового простору, які предмети та побутові прилади забезпечити в першу чергу, які нові пристосування придумані виробниками для того, щоб позбавити «цікаві носики» від травм? Давайте дізнаємося про це докладніше.

Отже, про безпеку дитини потрібно починати думати відразу після її народження, але останній термін, коли оточуюче середовище має бути приведене у режим надійності – це перші її наміри стати на ніжки в ліжечку і перші спроби повзти. Забезпечити безпеку дітей вдома - значить оточити їх тими предметами, які не зможуть спричинити їм травмування.

Повністю безпечне житло для дитини буде лише в тому випадку, якщо ви продумаєте все в деталях і звернете увагу на кожен його куточок. Почнемо, мабуть, з дитячої. Саме тут дитина проводить більшу частину свого часу, причому частенько без нагляду дорослих. Перш за все, потрібно подивитися, що знаходиться навколо дитячого ліжечка і відсунути його в бік, якщо поруч присутня електрична розетка, стіл або етажерка з медикаментами та засобами для догляду за дитиною, горщики з кімнатними квітами, шафа із дверцятами тощо. Двох'ярусне ліжко також повинно бути безпечним, тобто, мати відповідні бар'єри, щоб дитина не впала. Шведська стінка немислима без м'якого мату чи килимка. Коли дитина починає повзати, деякі батьки вирішують питання її безпеки в квартирі за допомогою покупки манежу. Якщо обмеження свободи пересування малюка - це не ваш метод, тоді уважно озирніться навколо. Що може привернути увагу малюка, до чого він може дотягнутися? Всі шафи з дверцятами закрийте на ключ, приберіть всі звисаючі предмети зі столів і полиць, це можуть бути не тільки скатертини, а й висячі дроти стаціонарних телефонів, настільних ламп, прасок та інших важких предметів. Обов'язково всі розетки закрийте заглушками - це основний нюанс безпеки для дітей, що стосується електрики. Крім того, є в продажу спеціальні пенали і захисний короб для розетки. Всі шафи, етажерки і полиці повинні бути надійно закріплені, щоб малюк не зміг їх на себе перекинути. Ну і, звичайно ж, всі кути в дитячій кімнаті не повинні бути гострими та небезпечними - для цього існують силіконові накладки, які наклеюються на кути столів, тумбочок, шаф, комодів і захищають дитину від травм.

Окремо потрібно поговорити про міжкімнатні двері і дверцята шаф. Щоб дитина часом не прищемила руку, краще поставити захист на двері, наприклад, дверний амортизатор, який не дає їм різко закритися. Блокатори не дозволять дитині відкрити дверцята шафи, а спеціальні бар'єри безпеки для дітей та гнучкі замки захистять від проникнення дитини в тумбочку. Маленька порада - вибирайте такий замок, який має складну систему відкривання, наприклад, потрібно натиснути одночасно на кілька кнопок, щоб розблокувати його.

І обов'язково тримаєте вхідні двері на замку! За допомогою простого натискання на ручку вхідних дверей дитина піде досліджувати сходи та коридор, а там, як відомо, є небезпека падіння з висоти, зустрічі з незнайомими людьми.

Кухня - це улюблене місце для ігор у всіх дітей, і не тільки тому, що мама тут проводить багато часу. Просто на кухонному просторі стільки нового і досі незвіданого, що просто очі розбігаються! Але, одночасно з цим, кухня і сама травмонебезпечна кімната в усьому будинку. Тут можна не тільки обпектися окропом, а й наковтатися хімії, отруїтися газом або всунути пальці в м'ясорубку. Отже, як забезпечити безпеку дітей на кухні? Перш за все, слід зафіксувати ручки плит. Сучасні плити випускаються вже з захистом від дітей, але захистити ручки на плиті від маленьких дослідників допоможуть спеціальні ковпачки. Причому, підходять вони як для газової, так і для електроплити.

Також можете придбати захисний екран на плиту. Він встановлюється на її край і не дає можливості дитині дотягнутися до гарячих каструлі або чайника. Зроблений з прозорого жароміцного пластику екран досить легкий, але, одночасно з цим, він захищає малюка від дотику до гарячих предметів. Якщо встановити такий екран немає можливості, готуйте виключно на далеких конфорках. Для духовки теж придумали захист від дітей: спеціальна засувка не допустить відкривання дитиною дверцят гарячої духової шафи. Всі ці товари для безпеки дітей запитуйте в магазинах побутової техніки та у відділах дитячих товарів. Ну і, звичайно ж, засоби побутової хімії, оцет, дрібні предмети на кухні повинні зберігатися поза доступом дитини. Це знає кожна мама. А холодильник і морозильну камеру дозволить захистити від проникнення спеціальний замок-засувка.

Як забезпечити безпеку дітей у ванній кімнаті і санвузлі? Друге після кухні місце, яке слід убезпечити, якщо в будинку живе маленька дитина - це ванна кімната. Основні вимоги такі:

• Вся побутова хімія, а також мило, шампуні, гелі для душу, засоби для гоління повинні бути недоступні для дитини, адже вона не думаючи, все це може вилити на підлогу і спробувати на смак.

• Всі дзеркала, стелажі і полиці у ванній (настінні, підлогові) повинні бути надійно зафіксовані, щоб малюк не зміг перекинути їх на себе.

• У цій кімнаті не можна залишати підключеними до електрики прилади: фен, електробритва тощо.

• Під час водних процедур ніколи не можна залишати дитину одну, навіть на кілька секунд.

• Для безпеки на дно ванни краще покласти спеціальний гумовий килимок проти ковзання, який вбереже дитину від падіння.

 Навіть унітаз таїть у собі небезпеку для дитини і головний біль для батьків, які часто стають власниками утоплених в унітазі телефонів. Але і його теж можна закрити. Не всі батьки знають, що є в продажу пластиковий замок на ременях, який кріпиться на липку стрічку і не дає малюку відкрити кришку унітазу.

 До речі, у спеціалізованих магазинах продаються цілі набори для безпеки дітей вдома, в які включені комплекти з заглушок для розеток, захисту для ящиків, дверей, замки для холодильника, унітазу, а також накладки на кути.

Важливі правила безпеки дітей на балконах, лоджіях, вікнах. Навіть у самих дбайливих мам дитина може «втекти». А виходячи на балкон або вилазячи на підвіконня, вона піддається неймовірній небезпеці впасти з великої висоти. Перш за все, приберіть з підлоги всі габаритні предмети, на які малюк може вилізти, щоб дістатися до вікна. Краще, якщо вхід на балкон для неї взагалі буде закрито, наприклад, встановіть тут решітки безпеки. Їх перевага в тому, що вони не дадуть проникнути дитині туди, де їй небезпечно перебувати. Закриваються такі решітки автоматично, навіть якщо ви пройдете в крізь них і забудетесь їх закрити. Подібні решітки можна встановлювати і на двері, що ведуть в інші приміщення, наприклад, ванну, кухню. І поки ви займаєтеся прасуванням в кімнаті, а дитина грається поруч, ви будете спокійні, що навіть якщо вона непомітно і тихо вийде, то в небезпечні місця точно не потрапить.

Якщо мова зайшла про огородження для безпеки дітей, то не можна не згадати про грати на вікна. Є спеціальні грати, які встановлюються у віконний проріз і дають можливість безпечного провітрювання кімнати. Найгірший ворог - це москітна сітка, яка створює іллюзію опори у маленької дитини, насправді ж вона не здатна утримати найменшу вагу при натисканні.

Крім того, вікна можна захистити від відкривання спеціальними замками. Такі замки встановлюються на рами і не дозволять дитині відкрити вікно навстіж. Ці замки зручні ще тим, що вони дають можливість провітрювати кімнату, але повністю відкрити вікно ні у вас, ні у дитини не вийде. Вони також можуть використовуватися на балконних дверях і на вікнах.

Якщо в будинку є і дитина, і сходи, то останні обов'язково потрібно убезпечити для малюка. Найкраще встановити захисну решітку при вході на них. До речі, виробники враховують потреби батьків в естетиці, тому такі решітки випускаються різних форм, кольорів і з різних матеріалів, так що вони впишуться в інтер'єр приміщення, виконаного в будь-якому стилі.

Своєрідним бар'єром служать вертикальні проміжки на сходах, які розташовані близько один до одного. Ідеальною відстанню між ними вважається 10см - в таку щілину дитина не пролізе при всьому бажанні і навіть не зможе просунути туди голову.

Обов'язково потрібно захистити просвітні сходинки матеріалом з дерева, металу або пластику. Ці просвіти дуже приваблюють дітей, вони туди просовують не тільки руки і ноги, а й голови, і можуть легко впасти з висоти.

Як бачите, створити безпечне середовище для дитини не так вже складно, головне бути в курсі всіх пристосувань для побутової техніки, меблів, дверей і вікон тощо, які не дозволять малюкові отримати травми. І, звичайно ж, потрібно бути дуже уважним і стежити за дитиною, не залишаючи її без нагляду!


РОЗДУМИ ПРО ВИХОВАННЯ

 

Дитина – не лише наша радість, а й майбутній громадянин, за добробут та ефективну соціалізацію якого ми всі несемо відповідальність.

Та, насамперед, нам самим слід бути свідомими громадянами своєї Батьківщини й пропагувати свою повагу до неї, її історії та культури у власній сім’ї.

Висуваючи найсуворіші вимоги до своєї поведінки не слід покладатися ні на які рецепти й фокуси. Треба бути серйозними, відповідальними, людяними й щирими водночас. Нам усім разом потрібно вчитися любити себе, одне одного й життя!

Кожна сім’я – це природний колектив, і, як усе природне, здорове, нормальне, вона несе відповідальність за майбутнє покоління, за своїх дітей. Як буде побудована сучасна  українська повноцінна сім’я, так буде побудована й держава. Родина стає природним первинним осередком суспільства, тим місцем, де реалізується краса людського буття, куди приходять відпочивати переможні сили людини, де зростають діти – головна радість і цінність життя.

Батьки для дітей – ніби приклад життя, адже їхня поведінка є вирішальною. Дитина виховується не лише в той момент, коли з нею розмовляють, повчають чи наказують, а й тоді, коли всього цього немає… Як одягаються, як розмовляють з іншими людьми і говорять про них, як радіють або сумують, як поводяться з друзями й ворогами, як сміються, читають газету чи сприймають сімейні чвари, хвастливість чи пияцтво – усе це має для дитини величезне значення.

Батьки повинні знати, що робить, де і з ким перебуває їхня дитина, але водночас вони повинні надавати їй необхідну свободу, щоб вона була не лише під пильним родинним впливом і наглядом, а й отримувала власний досвід від різнобарвного й непередбачуваного життя. Адже згодом їм доведеться зіткнутися з різними спокусами, поганими людьми та складними обставинами. Наше завдання, педагогів і батьків, полягає в тому, щоб навчити дитину, надати їй необхідних умінь розбиратися в них, боротися з ними, розпізнавати їх вчасно.

За допомогою правильного підходу сім’ї до виховання формується почуття колективізму, чесність, уміння дбати про інших, уважність, відповідальність та низка соціально значущих компетентностей.

Дітям потрібно вчасно допомогти, вчасно спинити їх, спрямувати. Від нас усіх, а особливо від батьків, вимагається лише вносити певні корективи та доповнення в житті дитини, але зовсім не те, що називається «водити за руку», адже діти зараз дуже швидко стають «дорослими». Треба пам’ятати, що батьки є диригентами у власній родині, де кожен із членів грає свою неоцінену та виняткову роль.