>
ЯК СФОРМУВАТИ В ДИТИНИ АДЕКВАТНУ САМООЦІНКУ?
У дошкільників рівень самооцінки (ставлення до самого себе) дуже мінливий. Кожне слово дорослого, звернене до малюка, похвала і критика, реакція на досягнення і й невдачі (і за змістом, і за супровідною мімікою або жестами дорослого) значимі для формування ставлення дитини до себе. Так що перш ніж бити тривогу, уважно поспостерігайте за дитиною і за собою.
Як же допомогти дитині навчитися адекватного самосприйняття?
Поради можуть здатися простими, проте їх варто назвати, тому що знати — це одне, а відповідно діяти — інше.
Ознайомившись із цими нехитрими рекомендаціями, запитайте себе: як часто ви дієте відповідно до них?
1. Нехай дитина бере участь у справах, виконуючи посильні доручення. Це допоможе їй відчути свою необхідність, важливість і значимість, забезпечить внутрішнє налаштування на сприйняття її цілісності.
2. Заохочуючи, не переборщуйте. Недохвалите — малюку буде сутужніше розрізняти гарне й погане. Перехвалите — потрапить у залежність від «солодких слів». Заохочувати краще конкретне досягнення або зусилля, а не «особистість», уникаючи найвищого ступеня «най» (кращий, розумніший, красивіший).
3. Відмовтеся, а краще — забудьте про порівняння з іншими дітьми: кожна дитина (і не тільки дитина!) — унікальна. Краще порівнюйте малюка... із самим собою (адже він міняється щодня), наприклад, покажіть старі малюнки або фотографії (відео- та аудіозаписи), щоб він очевидно бачив свої успіхи.
4. До речі, і себе теж ні з ким не порівнюйте, у всякому разі, свідомо. Краще говоріть із малюком про те, що кожна людина — неповторна. Це допоможе зрозуміти, що ніхто інший на нього не схожий, що його люблять не за щось конкретне, а за те, що він є.
5. Подавайте приклад адекватному ставленню до результатів вашої власної праці (адже буває, що якщо не пиріг підгорів, то каша пересолена): не влаштовуйте трагедії, краще виберіть конструктивну репліку: «Наступного разу треба буде...».
Розповідайте й показуйте свої успіхи, щоб малюк переконувався в тому, що вони й у вас є, а не тільки в нього, що, будучи цінною частиною вашого життя, він не є її єдиним сенсом.
6. Пояснюйте, що в усіх іноді трапляються невдачі. Дуже важливо зрозуміти, що помилки дають людині можливість учитися. Покажіть дитині, що ви розумієте її почуття, але, визнаючи їх (включаючи навіть негативні), можете не розділяти й не погоджуєтеся з неприйнятною поведінкою.
7. Але найголовніше — давайте своїй дитині відчувати й усвідомлювати, що щиро любите її такою, якою вона є. Діліться з нею своїми інтересами, емоціями, враженнями, знаннями.
Помітивши, що самооцінка дитини має тенденцію до зниження, частіше влаштовуйте ігри, в яких дитина буде лідером. Якщо ж самосприйняття «піднімається» вгору, можуть допомогти конкурси, в яких призи вручаються «за номінаціями», тобто не тільки за абсолютну перемогу. Для навчання правильної самооцінки дуже корисні рольові, ситуаційні ігри.
Гра «Як утішити?»
Дорослий пропонує дитині уявити, що в казкових змаганнях (із шахів, бігу в мішках, фігурного катання, видування мильних бульок і т. д.) брали участь іграшки: ведмедик і білченя (це можна й розіграти). Білченя перемогло, а ведмедик програв. Але вони ж друзі!
Запитання для обговорення:
— Як утішить білченя друга?
— А ти як утішив би друга, який програв?
— А якби сам програв, як утішив би себе?
Гра «Що вибрати?»
У ході гри називаються імена іграшок, а потім запитують малюка:
— Якби тобі запропонували взяти будь-яке ім'я, ти залишив би своє чи придумав собі нове?
— А може людина, не змінюючи імені, змінитися сама?
Гра «Дзеркало»
Дитина дивиться у «дзеркало» (роль якого виконує дорослий або інша дитина), що повторює всі його рухи, жести, міміку. У другому турі дитина може зображувати не себе, а когось іншого. Тоді «дзеркало» вгадує образ, якщо це вдається, відбувається зміна ролей.