ФОРМУВАННЯ СТАТЕВОЇ САМОСВІДОМОСТІ ДІТЕЙ

Важливим моментом у становленні дитячої поведінки в цей період є робота педагогів спрямована на усвідомлення дитиною своєї стате­вої належності. Більшість педагогів-практиків, батьків вважає, що це потрібно робити в підлітковому віці. Діти ще досить маленькі, щоб з ними проводити відповідну роботу. Між іншим, досвід країн, які ще в 60—70 роках XX ст. пережили «сексуальну революцію», доводить про­тилежне. Відкладання цього важливого питання в житті людини надалі має більше негативних наслідків. Тому придивімося до цієї проблеми бли­жче і спробуймо розібратись, що ми вже нині можемо розпочати робити, щоб потім не запізнитись і не наздоганяти те, що іноді й неможливо вже наздогнати. Період четвертого-п'ятого років життя дитини є в багатьох психофізіологічних процесах вирішальним для становлення людини в майбутньому. Дослідниця Людмила Мухоморіна пропонує таке.

Від трьох до чо­тирьох років

Формування уявлень про себе

Дитина розрізняє стать людей, які її оточують, але продовжує асоціювати її з такими ви­падковими ознаками, як одяг і зачіска. Робить спроби без допомоги дорослих розділяти ролі в іграх відповідно до статі учасників гри. Хлопчики починають проявляти ініціа­тиву, активність, змагальність. Починають складатися інтереси і ціннісні орієнтації, переваги певних видів способів поведін­ки, характерних для хлопчиків і дівчаток. З'являються перші уявлення про соціальні ролі тата, мами. З'являється інтерес до свого тіла.

Виховні завдання

Розвивати позитивне ставлення і повагу до імені дитини, учити пишатися своїм ім'ям. Розповідати про походження ім'я (хто ще з родини мав таке ім'я, що воно означає). Разом з дитиною вимовляти її ім'я по-різному: лагідно, скорочено, повністю з прізвищем і по батькові. Розвивати моделі рольової — чоловічої або жіночої — поведінки. Заохочувати поведінку дітей, що відповідає їх ста­тевій ідентифікації, за потреби тактовно коригувати прояви неадекватної поведін­ки. Показувати зразки правильної стате­во-рольової поведінки. Спрямовувати свої зусилля на формування у дітей найбільш повних уявлень про себе про своє тіло, ім'я, вік, статеву належність. Розвивати позитивне ставлення дитини до себе. У доступній формі дати дітям знання про загальне і різне у чоловіків і жінок — зріст, сила, зачіска, одяг, ма­нера поводження, тон мови, рід занять, відмінності у будові тіла, насамперед ті, які доступні погляду дитини (немає потреби заглиблюватися в анатомічні особливості).

Від чоти­рьох до п'яти років

Формування уявлень про себе

Відбувається формування сто­сунків між хлопчиками і дівчат­ками. Діти здатні розподіляти ролі в іграх за статевим при­нципом (винятки допускаються в тому разі, коли бракує хлоп­чиків для «чоловічих» ролей або дівчаток для «жіночих». Це трапляється і тоді, коли дів­чатка або хлопчики, граючись поодинці, змушені самі вод­ночас виконувати обидві ролі). Імітують в ігровій діяльності жіночі і професійні чоловічі якості і вміння. Ігри д вчаток відбуваються в обмеженому просторі, хлопчики освоюють всю прилеглу територіюі горизонтальну, і вертикальну. Починають цікавитись пи­таннями про будову і роботу організму. До п'яти років ви­ражений інтерес до анатоміч­них відмінностей статі зникає. Починають усвідомлювати, що колись вони були іншимималенькими, і незабаром зно­ву зміняться виростуть і стануть великими, а потім і дорослими, тобто розпочнеть­ся процес усвідомлення особистісного часу. З'являються питання про дитинство батьків. До 5—6 років діти вже твердо знають свою статеву належ­ність і усвідомлюють її не оберненість і незмінність.

Виховні завдання

Виховувати у хлопчиків і дівчаток поваж­не і доброзичливе ставлення одне до од­ного, формувати правильне ставлення між хлопчиками і дівчатками на особистому прикладі. Створювати ігрові ситуації, не­обхідні для закріплення статево-рольової поведінки. Показувати характерні відмін­ності професійних якостей і умінь людей різних професій. Розмовляючи 3 дітьми про відмінності хлопчиків і дівчаток, під­водити їх до думки про те, що головною відмінною характеристикою є поведінка. Заохочувати у дівчатках жіночні риси, у хлопчиках — мужні. Розмовляти з дітьми про будову і роботу організму (як людина дихає, чує, бачить, чим вона відрізняється від ляльок і інших іграшок). Показувати фотографії, на яких діти сфотографовані ще маленькими. Проводити бесіди про те, чим дорослі відрізняються від дітей, якими будуть діти, коли виростуть. Пам'ятати про те, що особливе значення має контакт дитини з матір'ю та її мате­ринська любов. Вона закладає основи доброзичливих стосунків дитини з ото­чуючим світом, дає їй відчуття безпеки і упевненості.

Отже, ми розглянули психофізіологію дитячої поведінки в цей період життя людини. Зрозуміло, що її основні «контури» закладаються не самі собою, а за безпосереднього впливу на дитину оточуючого світу та її родини. І у процесі становлення поведінки дитини вирішальну роль відіграє родина. Мама і тато, які мають сильний вплив, яких наслідують діти, беручи за основу модель їх поведінки. Ось чому така велика відповідальність у вихованні дітей та їх успіху у навчанні в дошкільному закладі покладена на найближчих для дитини людях мамі і татусі родині. Про роль і особливості родини у впливах її на дитину ми і поговоримо в наступному розділі книги.