ФОРМУВАННЯ АДЕКВАТНОЇ ХАРЧОВОЇ ПОВЕДІНКИ ДИТИНИ

  • Починаючи з раннього віку, слід постійно контролювати дотримання дитиною режиму харчування, створюючи певний ритуал приймання їжі.
  • Варто пояснювати дитині, що під час харчування її увага має бути зосереджена на їжі.
  • Можна підвищувати обізнаність дитини щодо продуктів харчування ігровими методами: розгадувати загадки про їжу, проводити бесіди-розмірковування, вводити дитину в проблемні ситуації, де вона має зробити самостійний харчовий вибір.
  • Слід формувати смакові звички та культуру поведінки дитини за столом доброзичливим тоном, виражаючи віру в її потенційні можливості.
  • Батькам слід знати, що діти-дошкільники вразливі, надто довірливі, легко піддаються навіюванню і наслідують дії дорослих, тому формування культури харчування залежить від правильності харчової поведінки дорослих.
  • Занепокоєння дорослих, підкреслена увага до того, скільки з’їла дитина, упевненість, що треба їсти більше, або відсутність необхідного контролю за режимом і якістю харчування дитини призводять до порушення харчової поведінки в бік установлення умовно-рефлекторних механізмів психічної потреби в їжі.

ДІЇ ЗАДЛЯ ПОЛІПШЕННЯ АПЕТИТУ ДИТИНИ

  • Не варто садовити дитину під час приймання їжі спиною до дверей, таке розташування призводить до появи тривожності та зменшує апетит. Потреба в безпеці є базовою, від її задоволення залежить загальне самопочуття дитини, зокрема бажання їсти.
  • Слід увімкнути приємну тиху музику, яка подобається дитині. Це сприяє підвищенню апетиту, задає певний ритм рухів.
  • Варто стежити за температурним режимом. У приміщенні, де їсть дитина, не має бути душно чи жарко, адже це знижує апетит.
  • Не можна примушувати дитину сидіти за столом в очікуванні їжі — це її швидко втомлює та негативно позначається на процесі вживання їжі.
  • Під час годування дитини слід уникати негативних емоцій та неприємних розмов.
  • Не варто сварити дитину перед та під час прийому їжі, адже атмосфера впродовж уживання їжі має бути спокійною та приємною.
  • Не можна виправляти помилки дитини в грубій та різкій формі на кшталт: «Не плямкай!», «Як ти тримаєш виделку?!», «Не криши!» тощо. Це негативно відображається на апетиті дитини і її ставленні до харчування.

ДІЇ У РАЗІ ВІДМОВИ ДИТИНИ ВІД ЇЖІ

  • Не можна змушувати дитину їсти або доїдати, тиснути на неї, навіювати почуття вини. Це формує негативне ставлення до процесу вживання їжі та до дорослого, який спонукає дитину доїдати.
  • Не слід обіцяти дитині щось в обмін на повністю з’їдену страву на кшталт: «Якщо з’їси — куплю!», «Їж, а то Марійка з’їсть», «Не будеш їсти, не підеш на прогулянку», оскільки це знижує цінність їжі та значущість процесу її вживання.
  • Не варто вмовляти, залякувати дитину та відволікати її іграшками, читанням книг, іграми, для того щоб вона з’їла порцію. Це призводить до порушення харчової поведінки.
  • Не можна перегодовувати дитину, адже вона з’їдає стільки, скільки потребує її організм у певному віці.
  • Слід зрозуміти причину поганого апетиту дитини або надто гострого реагування на їжу. Відмова від їжі та погіршення апетиту часто залежать не від якості або смаку страв, а від інших чинників, серед яких нежить, погане відчуття запахів, некомфортні умови перебування, конфліктні чи стресові ситуацій.
  • Варто проконсультуватися з педіатром, якщо дитина страждає на дисбактеріоз. Надмірна перебірливість в їжі може бути спричинена неприємним досвідом вживання страв чи продуктів, після яких у дитини з’являлися больові відчуття.
  • Можна застосовувати прийом «активного слухання», якщо дитина відмовляється від їжі через втому або засмучення. У такому разі дорослий показує дитині, що розуміє її переживання, «чує» її. Слід запропонувати допомогу, озвучивши відчуття, стан дитини: «Ти стомилася, тобі сьогодні складно, тому я тобі допоможу, погодую тебе». Або можна відтермінувати прийом їжі: «Не хочеш їсти, тому що засмучений (розгніваний), — відпочинь (заспокойся, хай пройде образа), поїси пізніше». Результатом мудрої, стриманої поведінки дорослого стане те, що дитина передумає та почне їсти.