-
>
ЕМОЦІЙНИЙ ПОРТРЕТ НОВАЧКА
Негативні емоції
Зазвичай прояви бувають різні: від мінімальних до яскраво вираженої депресії. В останньому випадку малюк має пригнічений стан і байдужий до всього на світі. Він є і водночас його немає. Сидить, наче скам'янілий, весь занурений сам у себе, схожий на глухонімого або на прибульця з невідомої планети. Він не їсть, не п'є, не, відповідає на запитання. Про сон узагалі не варто говорити... І раптом... раптом зникає вся скам'янілість, і він шалено бігає по групі, нагадуючи «білку в колесі». Як вихор виривається з рук нянь або вихователів і мчиться до виходу. Там завмирає, а потім, ридаючи, кличе маму, захлинаючись сльозами. Або раптом безсило замовкає. І так по декілька разів на день.
Досить часто діти виявляють свої негативні емоції через плач: від пхикання до постійного. Але найбільш інформативний нападоподібний плач, який свідчить про те, що на деякий час усі негативні емоції у малюка відступають на останній план у зв'язку з тим, що їх витісняють позитивні. Найчастіше так трапляється у ситуації орієнтовної реакції, коли малюк перебуває під впливом якоїсь новинки.
У палітру плачу входить також і «плач за компанію», яким уже майже адаптована до саду дитина підтримує новачків, що прийшли в групу, і складає їм «дует».
Зазвичай довше за всіх із негативних емоцій у дитини тримається так зване пхикання, яким вона прагне висловити протест під час розставання з батьками.
Страх
Це звичайний супутник негативних емоцій, їх «колега» по службі, «компаньйон» і «друг». Навряд чи вам вдасться побачити дитину, яка не відчула його хоч би раз під час адаптації до дитсадка. Адже ваш малюк, уперше прийшовши в дитячий колектив, у всьому лише бачить приховану загрозу для свого існування на світі. Він боїться невідомої обстановки і зустрічі з незнайомими дітьми, нових вихователів, а головне — того, що батьки забудуть про нього і не прийдуть за ним увечері, щоб забрати додому... Дуже часто ми ненавмисно самі провокуємо його глобальний страх.
І цей страх — джерело стресу, а напади його можна розцінювати як пускові механізми стресових реакцій.
Гнів
Деколи на тлі стресу у дитини спалахує гнів, який проривається назовні, написаний у неї буквально на обличчі.
У період адаптації дитина вразлива настільки, що приводом для гніву може служити майже все, навіть якщо, на перший погляд, немає для цього жодних підстав.
Позитивні емоції
Зазвичай у перші дні адаптації вони не виявляються зовсім або бувають виражені лише в ті моменти, коли малюк реагує на цікаву новину. Чим легше адаптується дитина, тим раніше виявляються позитивні емоції, що сповіщають усім про завершення адаптаційного процесу. Взагалі, посмішка і веселий сміх — головні «ліки», що дозволяють позбавитися негативних зрушень адаптаційного періоду.
Соціальні контакти
У трирічному віці малюк зазвичай любить контактувати з людьми, сам вибираючи привід для контакту. Комунікабельність дитини — це сприятливий ґрунт для успішного завершення адаптаційного процесу. Але в перші дні перебування в дошкільному закладі деякі малюки втрачають цю властивість, увесь час проводячи лише в «гордій усамітненості». На зміну цій «гордій безконтактності» приходить «компромісна контактність» — свідчення того, що дитина сама стала проявляти ініціативу для встановлення контакту з дорослими.
Але ця ініціатива уявна. Вона потрібна дитині тільки як вихід зі становища і не спрямована на поліпшення спілкування з людьми, особливо з однолітками. У такий момент малюк зазвичай підбігає до виховательки, хапає її за руку, намагається тягнути до вхідних дверей і благає, щоб вона відвела його додому.
Як тільки ваш малюк зуміє нарешті налагодити потрібні контакти в групі, всі негативні зрушення адаптаційного періоду поступово зникатимуть, що і буде важливим кроком до завершення всього процесу адаптації у вашої дитини.
Пізнавальна діяльність
Це зазвичай вірний «друг» усіх позитивних емоцій, однак, пам'ятаймо, що пізнавальна діяльність, як правило, знижується і згасає на фоні стресових реакцій. У три роки вона тісно пов'язана з грою. Тому малюк, вперше прийшовши в дитячий садок, нерідко не цікавиться іграшками і не бажає цікавитися ними. Йому не хочеться знайомитися з однолітками, розуміти, що відбувається поряд з ним. Його пізнавальна діяльність ніби загальмована. Однак як тільки він «прокинеться», дія стресу стане мінімальною і незабаром зникне зовсім.
Соціальні навички
Під тиском стресу малюк зазвичай змінюється настільки, що може «розгубити» майже всі навички самообслуговування, які вже давно засвоїв і якими успішно користувався вдома. Малюка доводиться годувати з ложечки і умивати, як немовля. Він «не уміє» одягатися, роздягатися і користуватися носовичком. Не знає, коли треба говорити «спасибі». Згодом, адаптувавшись до умов організованого колективу, дитина раптом «згадує» забуті навички, на додачу до них легко засвоюючи нові.
Особливості мовлення
У деяких малюків на тлі стресу змінюється і мовлення. Словниковий запас малюка бідніє, і він у розмові з вами використовує дитячі або полегшені слова. Майже зовсім не вживає іменників та прикметників, зустрічаються одні дієслова. І речення з багатоскладових стають односкладовими. У відповідях на запитання малюк застосовує «телеграфний стиль». Таке мовлення — наслідок важкої адаптації. У разі легкої адаптації мовлення дитини майже не змінюється, однак у будь-якому випадку необхідно продовжувати поповнювати її активний словниковий запас.
Рухова активність
Під час адаптаційного процесу вона досить рідко зберігається в межах норми. Дитина сильно загальмована або некеровано гіперактивна. Постарайтеся не плутати активність, викликану процесом адаптації, з активністю, властивою темпераменту дитини.
Сон
Під час адаптації спочатку сон відсутній зовсім. Малюка не встигаєш укласти, як він уже сидить, ридаючи, на ліжку. У міру звикання до дитсадка дитина починає засинати. Але цей сон навряд чи можна назвати сном. Він неспокійний, уривається весь час схлипуванням або раптовим пробудженням. Часом здається, що малюка переслідують кошмари. Однак це знову ж таки наслідки стресової адаптації, після якої дитина дійсно зможе спокійно провести всю тиху годину і міцно спати.
Апетит
У разі складної адаптації у дитини апетит або зникає зовсім, або перетворюється на «вовчий». Нормалізація зниженого чи підвищеного апетиту, як правило, сигналізує про те, що негативні зрушення адаптаційного процесу пішли на спад, і незабаром нормалізуються і всі інші показники емоційного портрета дитини.
На фоні стресу дитина може схуднути, але, адаптувавшись, вона легко і швидко не лише відновить свою первинну вагу, але і почне стабільно розвиватися